Відгук на автореферат дисертації Костюка Юрія Вікторовича «Регіональне радіомовлення України: становлення, розвиток, перспективи» на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики (Київ, 2015, 20 с.)
Питома демократична організація української нації, крім багатьох інших аспектів, виявляється ще й у потужній присутності в Українській державі регіональної журналістики. Це помічено не сьогодні. Від середини 2000-х років відразу кілька українських університетів розпочали проводити наукові конференції, присвячені розвиткові регіональних медіа. З часом стало можливо говорити про школи з вивчення регіональної журналістики. Як на приклад можна вказати на школу професора Валентини Миколаївни Галич, яка із своїми учнями «пройшлася» по горизонталі й по вертикалі по всій луганській журналістиці. У дисертації Ю. В. Костюка регіональність піднята до рівня категоріальності. Він не розглядає журналістику окремого регіону, а сприймає регіональність як властивість української журналістики в цілому і як таку прагне її осмислити в площині соціальних комунікацій. Актуальність теми дисертації та її наукова новизна полягає в тому, що це перша в нашій науці про журналістику праця про регіональне радіомовлення, з охопленням усіх можливих параметрів його розвитку.
Для встановлення закономірностей розвитку регіонального радіомовлення обрано чотири регіональні репрезентації: радіостанції, розташовані в Києві, Львівській, Луганській та Запорізькій областях. Структура вибору старанно продумана, але мені здається, що Київ для репрезентації Центральної України обрано не дуже вдало, з огляду на те, що це місто — столиця, а столиця по відношенню до регіонів — це антонім. Столиця має зовсім інші можливості, ніж регіони, і з погляду матеріального забезпечення, і творчої праці. Краще було б зупинити свій вибір на Черкасах — оце вже з усіх поглядів містечко регіональне.
Автореферат дає уявлення про сумлінну й глибоку роботу. Рідко коли читання таких текстів викликає втіху й задоволення, як праця Ю. В. Костюка. Вона насичена багатьма цікавими спостереженнями, а можливо, навіть і відкриттями мало не в кожному параграфі. З числа прикладів можна послатися на такі. Автор доволі старанно розглянув контент регіональних радіостанцій. Сумарно він прийшов до висновків про значну перевагу інформаційних жанрів. Причому в них домінують короткі інформаційні повідомлення. Разом з тим зростає авторська присутність в інформаційних та аналітичних програмах.
Важливо, що автор окремо зупинився на онлайн-радіомовленні, показавши нові можливості й переваги, які воно надає традиційному медіа. Автор розкрив використання інтерактивності, мультимедійності й гіпертекстуальності як переваг онлайн-мовлення. У дисертації старанно пораховані всі явища, у точних цифрах подані параметри організаційної та творчої діяльності радіостанцій.
Критичне налаштування до предмета дослідження властиве далеко не багатьом авторам. Нормою є протилежне — захоплення предметом. У Ю. В. Костюка його наукова зрілість виявилася в тому, що він бачить галузь дослідження в реалістичному світлі. Нормою для радіомовлення є розмовні жанри, діалог перед мікрофоном, інтерв?ю. Але регіональне радіомовлення відмовляється від цього засадничого методу донесення до слухачів інформації. А також цілком відмовляється від художньої публіцистики. У результаті домінує «відсутність розмаїття» (с. 7). Дивний термін, який містить у собі оксиморон, але точний за позначенням реального стану справ.
Під цим кутом зору хочеться посперечатися з автором з приводу його думки про те, що «працівник регіональної станції мусить бути універсальним» (с. 9). Зазвичай, ця універсальність виявляється лише в тому, що цей працівник упродовж години, коли в ефір пускається музика, вишукує з інтернету цікаві з його погляду новини, а потім один раз на годину упродовж п?яти хвилин читає ці новини в ефір. Яка ж тут універсальність? Тут якраз спостережена в дослідженні «відсутність розмаїття».
Автор запропонував періодизацію історії українського радіомовлення. Щоправда, він побачив тут лише два періоди: радянський і незалежності. Сьогодні цього не достатньо. Є роботи, у яких і радянський період бачиться як складна еволюційна структура, так само й період незалежності так само внутрішньо неоднорідний, що відзначалося дослідниками. Та й у самій роботі автор слушно викладає, що на початку періоду радіомовлення стало предметом широкого приватного інтересу, а потім відбулося охолодження, і зараз існують переважно або державні або холдингові радіоорганізації. Зрозуміло, що ці спостереження мали б вплинути й на питання періодизації.
Але це приватні зауваження, які не спростовують у цілому успішної, глибокої й талановитої роботи. Дисертація відповідає всім вимогам п. 13 і 14 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03 2007 року № 423 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1197, від 12 вересня 2011 року № 955, які висуваються до кандидатських дисертацій, а її автор Костюк Юрій Вікторович заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики.
19 березня 2015 р.
І. Л. Михайлин,
доктор філологічних наук, професор
кафедри журналістики Харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна.