26-27 березня Академія української преси (АУП) завітала до Каразінського університету із семінаром «Світові стандарти журналістики. Редакційна політика в часи війни (АТО)». У перший день спікери (Володимир Мостовий — голова Комісії з журналістської етики, засновник газети «Дзеркало тижня»; професор Валерій Іванов — президент АУП; Сергій Томіленко — виконувач обов’язків голови й перший секретар Національної спілки журналістів України) здивували журналістів практичним завданням, а на другий провели лекції.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ: НУДНИЙ СТАРТ І СТРЕСОВИЙ ФІНІШ
Можливо, «відкриття семінару» — це обов’язкова програма, але «вітальне слово» для декого стало останнім: кілька студентів уже не повернулися на лекцію після обіду, та й на другий день я їх не бачила. «Початок був млявим, а важливо, як ти налаштуєш людей — і вони втратили якусь частку аудиторії», — підтвердив мою думку Максим Балаклицький, один з викладачів кафедри журналістики. Хоча жарти від Палича (Володимира Мостового – голова Комісії з журналістської етики, засновник газети «Дзеркало тижня») та Професора (Валерія Іванова – президент АУП) – так спікери називали один одного – підтримували увагу присутніх. Навіть рекламна презентація про Фонд Фрідріха Науманна “За Свободу”, розбавлена підстьобуванням Палича і Професора, здавалася цікавішою.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ!
АУП уміє дивувати та порушувати програму семінару, за що їм велике «дякую». Спікери нагадали «колегам», ким ті є та з якою метою зібрались в аудиторії: журналісти повинні збирати інформацію та писати — вперед!
«Семінар був корисним завдяки практичному завданню: необхідно було «піти в люди» та знайти прихильників сепаратистських поглядів, з’ясувати їхні мотивації та причини таких переконань і написати невеличкий матеріал», – розповіла Світлана Приступа, студентка 3 курсу.
І тут запахло смаленим. Світлана: «Якщо чесно, завдання налякало, бо питати в нашому місті «А чи ви не за ДНР?» — не найкраща ідея. Тож довелося проявити кмітливість: починати з «Чи довіряєте ви українським ЗМІ? Яким?» і розкручувати респондента на розмову. Через емоційну напругу спілкувалися з небагатьма. Пішли до більш привітного місця – жовто-блакитного намету на площі, де поцікавились, чи не навідуються до них прихильники ДНР, ЛНР чи РФ».
На підготовку матеріалу спікери дали три години. Хтось скаже — багато, а я скажу — мало! Хоча рамки, в які нас увігнали, викликали не тільки стрес, але й бажання достойно виконати завдання. Пам’ятаю, як швидко спливав час і як повільно друкувались слова у комп’ютерній аудиторії 2-38.
АНАЛІЗ
Хвилювання, тремтіння, сором’язливі посмішки — все це побачив Валерій Іванов, коли попросив зачитати матеріал практичного завдання. Пару хвилин ніхто не наважувався продемонструвати своє творіння, поки не знайшлись герої: Аліна Башликова, Світлана Приступа та Валерія Головань.
Студенти отримали детальний, конкретний аналіз робіт — можливість, яка випадає не кожного дня: так, зауважень та порад було багато, але цінно те, що їх давали уважні спеціалісти. На жаль, практичне завдання виконали не всі студенти, і на це достатньо різко відреагував Сергій Томіленко. Як підмітив Максим Балаклицький, «Підхопився й дав “у диню” — розгін по повній програмі. Продемонстрував, що з ледарями ніхто не буде панькатись у реальній редакції».
ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ЗМІ
Перший день завершувався, а от поради щодо дотримання світових стандартів журналістики тільки розпочинались. Ще на початку лекції Валерій Іванов разом з Володимиром Мостовим та Сергієм Томіленком говорили про журналістську етику та громадську роль журналіста, на цій же ноті й пролунало запрошення на другий день семінару.
«Головне завдання ЗМІ — інформувати, й не важливо, чи це критика політичних діячів, чи ні!» — зауважив Володимир Мостовий, а потім розрядив атмосферу жартом “у дусі Палича”: «Знаєте, яка різниця між письменником і журналістом? Письменник — це списувач, а журналіст — дописувач».
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Другий день був інформативним, теоретичним: розкривали питання з управління медіаконтентом у військовий час. Обговорювали особливості редакційного планування, як уникнути «перевантаження» ЗМІ важкими темами; як правильно розставити пріоритети; що важливіше для журналістів — патріотизм чи професійні стандарти.
Спікери наголошували на важливості перевірки даних та виправлення помилок. Під час лекції гості наводили приклади: газета «Вашинґтон Пост» опублікувала матеріал про восьмирічного хлопчика з кримінального району, який мріє стати… наркоманом. Його молода авторка Джанет Кук отримала Пулітцерівську премію — найвищу журналістську нагороду США. Пізніше з’ясувалося, що сюжет вигадано. Газета вибачилась перед читачами, шахрайку позбавили премії. А найголовніше от що: коли Джанет через 20 (!) років спробувала повернутись у медіасферу, редактор у приватному листуванні радився з колегами, чи варто цій — тепер зрілій — жінці давати новий шанс. Медійники одностайно висловились проти того, щоб знову пускати до “цеху” особу, яка ганьбила честь їхньої професії.
Валерій Іванов підкреслив: «Інформацію потрібно перевіряти!» й навів результати опитування щодо довіри українців до медіа в 2013 та 2014 роках у різних регіонах України. Всюди, крім Західної України, рівень довіри до медіа падає. Така медіасистема не в змозі формувати громадську думку суспільства.
ЖУРНАЛІСТИ ПОВИННІ ПОВАЖАТИ ПОЧУТТЯ АУДИТОРІЇ
Володимир Мостовий протягом усього дня наголошував на тому, що перед написанням якогось слова в журналістському матеріалі потрібно визначити його поняття: сепаратизм, тероризм, герой, героїзм і т.п. «Не потрібно тиражувати, девальвувати високими поняттями! Не варто й розкидатися “героями” наліво і направо».
Наприкінці семінару спікери показували випуски новин, і ми аналізували побачене. Переглянули один із сюжетів ТСН “Буремний Схід (Донеччина)”, а потім порівняли його з випуском БіБіСі Ньюс, що пішов у ефір, а перед цим окремо подивилися роботу оператора, який знімав події в Маркале 1994 року (ринок у столиці Боснії і Герцеговини Сараєвому, який став відомим під час Боснійської війни. 5 лютого 1994 на ринку вибухнула 120-мм мінометна міна. Загинуло 68 осіб і 144 було поранено). Журналісти БіБіСі показали трагізм події через емоції очевидців, при цьому в кадрі не було ні крові, ні мерців.
Коли гості обговорювали телевізійні випуски новин, часто згадували журналістку СТБ Ірину Федорів. Як виявилось, під час виконання нами практичного заняття Ірина Федорів спілкувалася з членами АУП, але зі студентами так і не перетнулась.
ПІДСУМКИ
«Недопустимо використовувати принизливу лексику до людей, про яких пишеш, адже, наприклад, сепаратистів цей момент буде лише підбурювати», — наголосив Володимир Мостовий. Відтак, у першу чергу «журналіст повинен чесно й повно інформувати», особливо в розколотому військовим конфліктом суспільстві.
Другий день завершився врученням сертифікатів усім учасникам семінару. Дякуємо АУП за лекції, підказки, подарунки (переклад підручника швейцарця Штефана Рус-Моля “Журналістика” 2010 року) та за смачні обіди! Будемо раді новим зустрічам.
Аліна Башликова, студентка 3 курсу