Відгук
на автореферат дисертації Горбика Романа Олександровича «Контент ілюстрованої розважальної преси 20-х — поч. 30-х рр. ХХ ст. в системі соціальних комунікацій України та Німеччини» на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики (Київ, 2015, 19 с.)
Ілюстрована розважальна преса — важливий соціокультурний феномен, який займає своє місце в системі соціальних комунікацій. Інтерес до цього явища цілком виправданий і доречний. Крізь ілюстровану розважальну пресу так само можна вивчати настрої та емоції аудиторії, її уподобання. Дослідження Романа Горбика показало, що цей соціокультурний феномен енергійно працює і є затребуваним у демократичних суспільствах. У суспільствах тоталітарних ілюстрована розважальна преса зазнає поступової деградації, яка приводить до її цілковитого зникнення. Тоталітарне суспільство тяжіє до одноманітності, і розмаїття йому ні до чого.
Актуальність теми дисертаційного дослідження Романа Горбика вимірюється не тільки тим, що про ілюстровану розважальну пресу в українській науці про журналістику цілісної праці поки що немає, але й вдалою локалізацією цього феномена за часом і простором.
1920-ті – початок 1930-х років для Німеччини — це час Веймарської республіки. Вважається, що вона припинила своє існування з приходом на посаду Рейхсканцлера А. Гітлера в січня 1933 року. Але й для України 1933 рік семантичний. Самогубства М. Хвильового й М. Скрипника, а перед тим Голодомор 1932–1933 років, стали знаком закінчення періоду відносної демократії в політиці, художніх пошуків у мистецтві, зведення до пропаганди журналістики. Порівняння, проведене Романом Горбиком, показало ще й таку прикметну особливість. Ілюстрована розважальна преса в Україні, певна річ — радянській, зникає в 1935 році. А за фашизму в Німеччині продовжує існувати, зрозуміло в зредукованому вигляді, але не вмирає остаточно, як те сталося під владою російських більшовиків.
Геополітичними союзниками в Європі були Росія і Франція, які з двох боків стискали центральноєвропейські держави, передусім німецькі. Як тільки виникла Українська держава, Німеччина негайно використала фактор її появи для ведення своєї політики в боротьбі з Росією. Перший візит гетьмана Павла Скоропадського відбувся саме в Німеччину, він був прийнятий самим кайзером Вільгельмом ІІ (є світлини), Німеччина першою визнала незалежну Українську державу в 1918 році. Таким чином, у культурній ситуації України та Німеччини справді є багато спільного; і ця спільність має глибинні мотиви й причини.
Розуміючи, що працювати над збиранням й опрацюванням матеріалу доведеться зовсім у невідомій площині, Роман Горбик обрав для своєї роботи метод «обґрунтованої теорії». На мій погляд, йому приділено аж занадто багато місця в авторефераті, ще й у кількох місцях. Натомість розділу про історію ілюстрованої преси не вистачає багатьох фактів. На мій погляд, тут обов’язкова присутність дати появи першого ілюстрованого часопису, слід було зафіксувати дату появи в журналістиці перших світлин, а потім і самого потужного явища — фотожурналістики. Зрозуміло, що первісно ілюстрації використовувалися з інформаційною метою, особливо — фото. А ілюстрована розважальна преса — явище дещо пізнішого часу. Викликає інтерес спостереження Романа Горбика над майновим станом читацької аудиторії таких часописів. Виявляється, ілюстровані розважальні часописи сприймалися «як ознака вищого класу» (с. 9).
З прихильністю сприймаються висновки дисертанта про функції ілюстрованої розважальної преси. Зрозуміло, що такою не могла бути інформаційна функція. Але автор запропонував у своєму визначенні нетрадиційні функції, які не часто зустрінеш навіть у поважних підручниках. На думку Романа Горбика, на перше місце має бути поставлена «функція стабілізації, утвердження звичної, сталої картини світу та системи цінностей» (с. 10). А на друге місце функція «інтеграції (людини. — І. М.) в звичний і зрозумілий усталений світ, який творила попередня функція» (с. 10).
Я хотів би тільки зауважити, що прекрасний, новаторський, відкривавчий параграф про функції розміщено в розділі про контент. Нагадаю, що саме «контент ілюстрованої розважальної преси» — предмет дослідження. Це перші слова заголовка дисертації. Натомість у самій роботі предметом дослідження оголошено «роль ілюстрованої журналістики» (с. 3). Але з погляду мого розуміння предмета, сам контент висвітлений скромно. На мій погляд, тут слід було говорити про художників, фотографів, фотожурналістів і фотохудожників, які публікувалися й професійно працювали в ілюстрованій пресі, засновників таких часописів, їх редакторів. Я думаю, що не контент і не «роль» заслуговували на звання предмета цього дослідження, а сама ілюстрована розважальна преса як соціокумунікативний феномен. А в ролі об?єкта слід розуміти саму журналістику.
Попри дискусію з автором і окремі зауваження, робота сприймається в цілому як успішна, потрібна для нашої науки про журналістику. Дисертація відповідає всім вимогам п. 13 і 14 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03 2007 року № 423 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1197, від 12 вересня 2011 року № 955, які висуваються до кандидатських дисертацій, а її автор Горбик Роман Олександрович заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики.
16 червня 2015 р.
І. Л. Михайлин,
доктор філологічних наук, професор
кафедри журналістики Харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна.