Ще не так давно переважна більшість українців прагнула отримувати не одну вищу освіту. Можна навіть сказати, що мати декілька дипломів було модно.
Зараз же, коли українська система освіти не зовсім стабільна, українці почали серйозно думати про переваги та недоліки вищої освіти. І тепер прагнення отримати диплом стало не таким сильним. Бо як показує практика працевлаштування – роботодавцю потрібен досвід роботи, а не кількість чи хоча б наявність дипломів. А чи друга вища освіта стане в пригоді під час пошуку хорошої роботи?
Ми звикли думати, що вища освіта необхідна для того, щоб побудувати кар’єру. А рішення піти отримувати ще одну вищу освіту виникає тоді, коли людина не задоволена своїм становищем, коли вона розуміє, що потрібно розвиватися, що перша професія не має перспектив. Виникають думки, що друга спеціальність стане рятівним колом, який втримає в бурхливому океані життя.
Але такий результат не є стовідсотковим. Тільки 35 % людей з двома дипломами про вищу освіту задоволені своїм прогресом і їхня кар’єра йде вгору. Інші ж 65 % даремно витратили час, сили та гроші. Цьому є два пояснення: або ж люди йдуть отримувати вищу освіту тільки заради документа, а не заради власного розвитку; або ж роботодавці ставлять за мету знайти працівника виключно з досвідом роботи. Кого обере роботодавець: юриста з другою вищою економічною освітою чи юриста-практика, який уже має досвід роботи в тій чи іншій юридичній компанії?
– Будучи на третьому курсі в Національній юридичні академії імені Ярослава Мудрого, я пішла вчитися на заочне ще на економічний факультет Каразінського університету. Чому? Тому що однієї освіти мені мало. Я хотіла розширювати свої горизонти. До того ж я переконана, що знайти хорошу роботу з двома дипломами легше, ніж з одним. По-перше, ти не знаєш, із чим доведеться зустрітися під час роботи юристом. По-друге, знання економіки важливі не тільки для професії, а й у нашому повсякденному житті. По-третє, коли я влаштовувалася на роботу, на співбесіді роботодавець зацікавився моєю другої вищою освітою і багато про неї розпитував. Розмова пройшла дуже продуктивно, – коментує помічник судді Оксана Гарбуз.
Зазвичай першу спеціальність ми вивчаємо протягом шести років. Другу освіту отримуємо в заочній формі – це, наприклад, шість тижнів кожного року по вісім годин на день. Як результат, друга вища освіта дає недостатньо знань. З одного боку, ви повинні щось знати, а з іншого – обмеженість у знаннях все одно є. У такому випадку має бути власна жага до інформації, тобто не жити від сесії до сесії, а протягом року намагатися почерпнути якомога більше знань зі своєї другої спеціальності. Це і є саморозвиток з метою досягнення кар’єрного успіху.
– Я паралельно отримую дві вищі освіти: філологічну (денна форма) і юридичну (заочна форма). Мені здавалося, що знань з філології недостатньо, а скоріше за все я просто зрозуміла, що помилилася з вибором професії. Тоді пішла паралельно вчитися на юриста. На заочному не так багато можливостей отримати необхідний рівень знань, 20 днів занять на півроку. Але мене це не зупиняє, я намагаюся разом із книжками з філології читати закони, кодекси, інші нормативно-правові акти. Намагаюся брати участь у різних семінарах із юриспруденції. Мені кажуть, що, якщо я так загорілася бути юристом, то чому не кину першу спеціальність. Буде легше. Але знання – це наше багатство. І я хочу отримати два дипломи, які будуть говорити про мої старання й успіхи, – говорить студентка Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Наталія Громова.
Іноді друга вища освіта сприймається як підвищення кваліфікації. Наведу приклад із власного досвіду. Журналіст, який іще додатково отримав економічну освіту, може стати успішним аналітиком з економічних питань. Адже автор, який спеціалізується в економічних проблем краще за інших, цінніший, ніж звичайні автори. Тоді є сенс переконувати редактора, що саме ви зацікавлені в діловій журналістиці, і саме ви зможете писати якісні матеріали на економічну тематику.
Здобуття другої вищої освіти тільки тому, що це модно, не вирішить вашої проблеми з працевлаштуванням. Іноді краще стати професіоналом уже в отриманій спеціальності. Як варіант – аспірантура. Навряд після цього роботодавець набереться сміливості відмовити. Але знову ж таки, аспірантура – це теорія. І ми повернулися туди, звідки почали – до досвіду роботи.
– Маю один диплом про вищу філологічну освіту. Зараз працюю в салоні, роблю манікюр. Три місяці шукала роботу вчителем, але після багаторазової фрази: «у вас нема досвіду роботи, тому вибачте», подумала, що може хоч мої курси манікюру стануть мені в пригоді. Так і вийшло. Майстром манікюру я ніде до цього не працювала, але після тестового випробування керівник салону був задоволений моєю роботою. Хоч курси з манікюру – це не друга вища освіта, але, якби не вони, то зараз була б безробітною, – із сумом говорить Тетяна Нагорна.
Як на мене, то друга вища освіта – це можливість розвиватися, отримувати додаткові знання. Якщо у вас є не один диплом про вищу освіту, а декілька, то цінуйте себе. Не погоджуйтесь на роботу, яка не відповідає вашій освіті, вашому потенціалу, і тим паче якщо вона низькооплачувана. Варто продовжувати шукати достойну роботу.
Хоч рівень якості другої вищої освіти бажає бути кращим, отримання нових знань, нової спеціальності – це величезний крок уперед, нехай навіть ваш другий диплом вам ніколи не знадобиться, але ті знання і досвід, які ви отримали під час навчання – це ваш багаж, який рано чи пізно принесе вам прибуток. І, як казав мені один професор, ми можемо забути те, що давно вчили, але в необхідний момент все одно згадаємо.
Якщо раніше говорили, що знання – це сила, то тепер нові знання – це додаткові гроші у ваш гаманець. Причому вчитися можна, як кажуть, не відриваючись від виробництва – ви працюєте і водночас отримуєте освіту.
О. БОБРИК