Альтернативні медіа — це засоби масової інформації, які не відображають точку зору корпорацій чи державних структур. На думку Кейт Койєр, Тоні Доуманта і Алана Фонтейна, альтернативні («радикальні», «незалежні», «автономні») медіа — засоби масової інформації, які пропонують аудиторії контент, який відрізняється від того, що домінує в інших мас-медіа [6]. Ці медіа є більш демократичними та відкритими до проблем суспільства і дуже часто перебувають в опозиції до провладних ЗМІ. Найчастіше це медіа, які орієнтуються на певну соціальну групу, хоча є і приклади альтернативних загальних суспільно-політичних видань, які відрізняються лише тематичною спрямованістю та контентом. Згадані автори «The alternative media handbook» вважають, що ці ЗМІ можуть зачіпати такі гострі питання, як, наприклад, проблеми різноманітних соціальних груп, феміністичного руху, сексуальних та етнічних меншин, захисту довкілля та антиглобалізму [6]. Вони мають виносити на поверхню проблеми, надавати їм розголосу і тим самим сприяти їх вирішенню.
Якщо говорити про традиційні види ЗМІ, то до альтернативних можна віднести радикальну пресу, піратське радіо та телебачення. Технічний прогрес, поява та поширення Інтернету в останнє десятиліття породили нові види альтернативних медіа, зокрема, різноманітні сайти, соціальні мережі, блоги. Автори відносять до них також барвисті графіті на похмурих міських стінах та вагонах метро, зйомки на мобільний телефон демонстрацій чи вуличних заходів, інтерв’ю на студентській радіостанції або матеріал у студентській газеті [6].
Студентські медіа є одним із каналів альтернативної комунікації. Існує кілька трактувань цього поняття. З одного боку, студентські ЗМІ — це особливий тип медіа, авторами якого виступають студенти, тобто вони створюють текстові та ілюстративні матеріали, формують тематичне спрямування та контент цього видання [4], з другого боку, — це газети, радіо, телебачення, сайти, для яких студенти є цільовою аудиторією або однією з цільових аудиторій [4].
Газета, радіо, телебачення, Інтернет-ресурс (соціальні мережі та блоги включно) — далеко не всі типи, через які може виражатися молодь. Сюди можна віднести й студентське літературне, малярське, музичне мистецтво, а також кіно та театр. Усі вони слугують простором для реалізації студентської творчості, майданчиком для обговорення наболілих питань, порадником на всіх етапах навчання та при взаємодії з органами влади й суспільством, органом студентського самоврядування, а також дороговказом на шляху до майбутньої професії. Крім того, вони є захисником прав та інтересів студентства [4].
На думку авторів згаданого посібника, студентські медіа апріорі є каналом альтернативної комунікації, адже орієнтуються на конкретну соціальну групу [6], а саме, на студентство, що дійсно, є альтернативою по відношенню до, наприклад, загальних суспільно-політичних, економічних видань, загальнонаціональних, місцевих, районних ЗМІ. До уваги можна навіть не брати такі критерії, як опозиційність студентського видання, його цілі та контент. Як на мене, останні критерії є не менш важливими, адже студентське видання може орієнтуватися на студентів, але при цьому не давати жодної альтернативи, а лише продукувати офіційну інформацію на окрему аудиторію.
Унікальність контенту студентських ЗМІ полягає в тому, що їх матеріали стосуються проблем лише конкретного вищого навчального закладу, студентських гуртків, їх творчості та хобі. Таким чином, вони показують, чим живуть студенти, їх смаки та вподобання. Прикладом є студентські радіостанції Канади та США. Ці країни мають довгу історію та усталену традицію студентського радіомовлення. Кейт Койєр, Тоні Доумант і Алан Фонтейн говорять, що часто студентські FM-станції були дуже успішними та навіть інтегрувалися в місцеві та регіональні медіа. Вони відображали «різні стилі життя та культури коледжу» [6] та розповідали про них не лише в межах певного вищого навчального закладу, а й за його межами.
Медіа, засновані та редаговані студентами, також виступають і потужним каналом для конденсації та поширення альтернативної думки, яка може стосуватися не лише конкретного вищого навчального закладу чи проблем студентів. Нерідко студентські медіа зачіпають і загальнодержавні чи навіть світові гострі питання. Існує думка, що студентські ЗМІ мають сильну історію радикалізму і приналежності до соціальних рухів. Світова практика дає купу прикладів, коли студентські медіа зачіпали гострі теми. Зокрема, прикладом є радіомовлення політично активних студентів в Італії у 1970-х роках. Тоді студенти були важливою складовою радикального досвіду в ЗМІ. В радіоефірах вони обговорювали важливі політичні питання, а також проводили прямі включенні під час демонстрацій. Це призвело до масового закриття радіостанцій в Італії у той час, а також введення нормативних перешкод для залучення учнів до радіомовлення протягом 1980-х і 1990-х років [6].
Взагалі автори посібника «The alternative media handbook» наводять досить прикладів, чим доводять, що студентські медіа, дійсно, є потужним джерелом альтернативної думки. Хоча авторами прийнято всі студентські медіа апріорі вважати альтернативними ЗМІ, я вважаю, що такими вони є, коли висвітлюють не лише «офіційне», а й підпільне студентське життя, різні його прояви або зачіпають гострі та актуальні теми – як усередині самого вищого навчального закладу, так і поза його межами – та створюють критичні, проблемні матеріали, слугують засобом опору офіційній думці.
Видання Харківського університету: чим вони живуть та чи є на їх шпальтах місце для альтернативної думки?
Якщо брати загальноуніверситетський рівень, то на сьогодні в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна діють такі видання:
- Загальноуніверситетська газета «Харківський університет» — внутрішньокорпоративний орган вищого навчального закладу, головним завданням якого є висвітлення внутрішнього життя та підтримка іміджу університету [2].
- Студентський телеканал «UNK» — відеоблог студентів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, де вони розміщують сюжети, присвячені різноманітній (переважно розважальній) тематиці [1].
- Інтернет-платформа «Пульс» — «інформаційний портал, де можна знайти новини, актуальні для студентства, дізнатися всю правду про викладачів, ознайомитися з результатами журналістських розслідувань на базі університету»[3].
Крім того, на деяких факультетах існують власні засоби масової інформації (наприклад, телеканал факультету геології, географії, рекреації і туризму «Geo TV»). Також не варто забувати про такий традиційний, дещо застарілий канал комунікації, як стінгазета. Факультети математики і інформатики та геології, географії, рекреації і туризму й досі час від часу створюють та вивішують стінгазети.
Як бачимо, у Харківському університеті є достатньо платформ для обговорення актуальних та проблемних питань. Які ж теми потрапляють у поле зору студентів, та чи є студентські видання Каразінського університету альтернативними медіа?
Газета «Харківський університет»
Найстаріше видання університету — газета «Харківський університет». Засноване ще у 1817 році, видання є вірним супутником університету. Як корпоративне видання воно висвітлює головні події вищого навчального закладу, а також працює на виховання в колективу університету та його студентів почуття єдності, співпраці. Видання очолює старший викладач кафедри журналістики О. О. Нерух, над створенням текстів працює молодь. Цільовою аудиторією видання є працівники університету та студенти.
Переглядаючи підшивку видання за останні шість місяців, я знайшла такі види матеріалів:
— подієві (відкриття аудиторії імені Олеся Гончара на філологічному факультеті, засідання Вченої ради університету, призначення першим проректором університету Ю. В. Холіна);
— присвячені працівникам університету (інтерв’ю із завідувачем кафедри української мови філологічного факультету М. І. Філоном, матеріал про завідувача кафедри журналістики філологічного факультету Л. М. Хавкіну, про настоятеля університетського храму отця Володимира);
— про підрозділи університету (матеріал про Інститут Конфуція, Культурний центр, Центр працевлаштування);
— про академічне студентське життя (навчання, сесії, стипендії, студентські групи, про найкращі кімнати в гуртожитках);
— історичні довідки (з історії університету, його підрозділів та працівників, наприклад, участь працівників вишу в ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильські АЕС);
— про корпоративні перемоги (досягнення університету та його працівників, наприклад, у 2016 році ХНУ імені В. Н. Каразіна посів друге місце в рейтингу кращих вищих навчальних закладів країни);
— цікавинки (матеріали на найрізноманітнішу тематику, наприклад, стаття, присвячена історії харківських магнолій) [2].
На сторінках газети «Харківський університет» майже немає проблемних матеріалів. За півроку я знайшла лише два тексти. У № 8 2016 року є стаття «Майбутнє університетських наукових публікацій та видань: для фізика ? SCOPUS, для лірика ? головний біль», присвячена проблемі відсутності видань, в яких могли б друкуватися науковці [2]. Другий текст — «Коли студенти працюють…» про проблемі поєднання навчання та роботи (№ 10 2016 року) [2]. Крім того, на сторінках цієї газети немає критичних матеріалів. Але це виправдано, адже обговорення проблем і критика не є цілями видання. Як корпоративний засіб масової інформації, «Харківський університет» подає матеріали лише в позитивному чи нейтральному світлі.
Як бачимо, «Харківський університет» не є альтернативним медіа. Як корпоративне видання, воно пропонує аудиторії лише офіційну інформацію.
Студентський телеканал «UNK»
Студентський телеканал «UNK» був створений з ініціативи самих студентів, у написанні матеріалів бере участь лише молодь. Видання функціонує за підтримки Профкому студентів, аспірантів і докторантів університету. Цільовою аудиторією є студентство.
На відміну від газети «Харківський університет», яка подає офіційну інформацію про академічне життя усього університету, працівників та студентів, телеканал спеціалізується лише на розважальному контенті й говорить про дозвілля молоді.
Продивившись стрічку новин блогу за останні півроку, я знайшла лише кілька матеріалів, присвячених «звичайним», «офіційним» подіям університету (наприклад, покладання квітів до пам’ятника студбатівців до Дня Перемоги чи святкування в університеті Всесвітнього дня вишиванки [1]). Інші тексти присвячені розвагам, позанавчальному та позанауковому життю студентів. Прикладами є матеріали про проведення в університеті конкурсів «Karazina Karaoke Kingz 2016», «Містер Університет», «Міс Університет», «Alma Mater» [1].
Телеканал «UNK», як на мене, можна вважати каналом альтернативної комунікації, адже демонструє інший бік студентського життя.
Інформаційний портал «Пульс»
Уповні реалізує себе як альтернативне медіа інформаційний портал «Пульс». Він є наймолодшим виданням із усіх університетських ЗМІ. Портал наповнюється й редагується виключно студентами та розрахований на студентську аудиторію.
Це видання, як і телеканал «UNK», надає інформацію про позаакадемічне життя студентів — розваги, подорожі, тренінги. Наприклад, це інформація про такий напрямок студентської творчості, як street art, про туристичний проект «Твоя країна», про навчання за кордоном [3].
Крім того, «Пульс» зачіпає гострі та актуальні теми: адаптація іноземних студентів, поєднання навчання та роботи, неефективне вивчення іноземних мов у рамках університетського навчання, нелегке життя студентів у гуртожитках, малі стипендії, поєднання вагітності та навчання в університеті, небезпечне працевлаштування за кордоном [3].
До того ж є спроби провести справжні журналістські розслідування. Прикладом є матеріал «Розслідування: відпрацювання на факультеті комп’ютерних наук», у якому досліджується, чому студенти мають відпрацьовувати 40 годин після зданої сесії [3].
У багатьох матеріалах інформаційного порталу зачіпаються проблемні питання. Крім того, присутня відверта критика керівництва університету (у матеріалі про відпрацювання студентів).
«Пульс» пропонує аудиторії й проблемні тексти, які стосуються не Каразінського університету, а студентства в цілому: наприклад, текст «Сиротам тоже нужны друзья. Мы едем в детдом» про проблему сирітства та підтримку дітей, які залишилася без батьків чи «Студенти і вибори: як голосувати в Білорусі» про порушення прав білоруських студентів, яких примусово змушували йти на вибори та при цьому шантажували [3].
Сайт поки не пропонує проблемні матеріали на загальнополітичні чи суспільні теми. Та, незважаючи на це, на сьогодні серед усіх студентських видань Каразінського університету «Пульс» найбільше відповідає моделі альтернативного студентського медіа.
Факультетські видання
Якщо говорити про факультетські видання, стінгазети, то вони спеціалізуються на подієвій інформації.
Наприклад, факультетський телеканал «Geo TV» пропонує аудиторії матеріали, присвячені проходженню практики студентами-географами, науковим конференціям на факультеті [5]. Щодо стінгазет, то вони більше схожі на афіші, аніж на повноцінні видання. Так, на факультеті математики і інформатики регулярно вивішуються стінгазети, які повідомляють студентам про різноманітні наукові конференції, творчі конкурси. Тобто факультетські видання не виступають каналом альтернативної інформації, вони лише поширюють офіційну інформацію.
Як бачимо, у Харківському університеті досить платформ для обговорення наболілих тем, частину з них можна віднести до альтернативних медіа, деякі ж є просто корпоративними органами університету.
Висновки
Студентські медіа є джерелами альтернативної інформації. Світова практика це підтверджує і надає багато прикладів, коли студентські видання висвітлювали гострі та актуальні питання, які стосувалися як студентського життя, так і загальнополітичних, економічних та суспільних тем. Вважається, що студентські медіа апріорі можна називати альтернативними, адже вони продукують інформацію, орієнтовану на конкретну соціальну групу. Та, як на мене, вони є такими, коли створюють критичні, проблемні матеріали, слугують засобом опору офіційній думці.
У Каразінському університеті є дієві платформи для студентської творчості та для обговорення гострих питань. Загальноуніверситетська газета «Харківський університет», факультетські видання, стінгазети слугують лише комунальним органом для поширення офіційної інформації. Телеканал «UNK» та інформаційний портал «Пульс» є прикладами альтернативних медіа. Перше ЗМІ презентує позанавчальне та позанаукове життя студентів, друге — зачіпає актуальні та проблемні питання, які стосуються як внутрішнього університетського життя, так і всього студентства, намагаються проводити журналістські розслідування.
Список використаних джерел
- Блог студентов ХНУ имени В. Н. Каразина [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://unk.kh.ua.
- Газета «Харківський університет» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www-gazeta.univer.kharkov.ua.
- Інформаційний портал «Пульс» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pulse.org.ua.
- Кондик В. Студентська преса в Україні: учора, сьогодні, завтра [Електронний ресурс] / В. Кондик. – Режим доступу : https://day.kyiv.ua/uk/article/media/studentska-presa-v-ukrayini-uchora-sogodni-zavtra.
- Телеканал «GEO TV» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://vk.com/geotvkh.
- Coyer K. The alternative media handbook / Kate Coyer, Tony Dowmunt, and Alan Fountain. p. cm. (Media practice) 1. Alternative mass media. I. Dowmunt Tony. II. Fountain Alan. III. Title. P96.A44C69. – 2007. – 302 р.
Людмила Грубнік, студентка 6 курсу відділення журналістики