4 листопада обірвалося життя Ігоря Леонідовича Михайлина – ученого, літературного критика, публіциста, громадського діяча. Він залишив по собі величезний спадок із сотень наукових праць, підручників, журналістських матеріалів, рецензій, виступів на конференціях, результатів роботи у спеціалізованих радах та редколегіях видань, і найголовніше, – теплі спогади в серцях тих людей, яким хоч раз у житті довелося спілкуватися із цією надзвичайно чуйною і доброзичливою людиною. Ігор Леонідович був ученим із енциклопедичною ерудицією у багатьох сферах гуманітарного знання. Здавалося, немає такої дрібниці в історії рідної йому Слобожанщини, яка б не була відома професору. Ми і досі з вдячністю згадуємо екскурсії до Сковородинівки із захоплюючими розповідями «екскурсовода» Михайлина та пиріжками, якими Ігор Леонідович із непідробним задоволенням пригощав колег-екскурсантів. Саме йому належить влучний термін «науковий туризм», без цитування якого згодом не обійшлася жодна конференція журналістикознавців та комунікативістів. Ігор Леонідович блискавично вхоплював актуальне у вічному, втілював його у своїх ідеях і щедро ділився ними із ученими-початківцями. Кожна його рецензія, кожен відгук на науковий доробок були справжнім витвором мистецтва. Ігор Леонідович був лицарем науки. Його захопленість улюбленою справою завжди надихала на науковий пошук та самовдосконалення. Його книги й надалі надихатимуть нас на нові наукові звершення. Світла пам’ять шановному Ігорю Леонідовичу!
Колектив факультету ситем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені О.Гончара