«Як ти поводишся, ти ж дівчинка!», «Як так можна, ти ж хлопчик!». Ці фрази від батьків, дідусів, бабусь і знайомих чула у своєму житті хоч раз кожна дитина. Ми виросли, а стереотипні «дівчинки» та «хлопчики», якими нас докоряли в дитинстві, залишаються жити всередині нас, тримаючи у щільних рамках. І якщо одні відчувають себе в них досить комфортно, то немалій кількості людей ці «рамки» не дозволяють розвиватися як особистості.
Гендер – складний багатошаровий конструкт, що є невід’ємною частиною людини в соціумі та становленні її ідентичності. За загальною тенденцією, гендер вимірюється у рамках маскулінності та фемінності – двох «полюсів» людської ідентичності.
За сталою концепцією фемінності в соціумі закріпилися такі поняття, як «ніжність», «слабкість», «краса», а за маскулінністю – «агресія», «сила», «принциповість» тощо. Але чи насправді жінка – це ніжність та слабкість, а чоловік – сила й принциповість? Чому ми вважаємо, що довге волосся це «жіночно», а коротка зачіска виглядає «по-хлоп’ячому»? Вам пощастило не звертати на це уваги, якщо ви – дівчина, що полюбляє сукні, вишивку хрестиком, довге волосся і гру на фортепіано. Ситуація є протилежною, якщо дівчина носить «пацанячу» стрижку, полюбляє дивитися футбол та вечорами паяє електроприлади в гаражі. Але чому ж інтереси у свідомості людей «мають стать»?
Таке страшне й багатьом незрозуміле слово «гендер» – всього лише назва для того явища, яке ми звикли просто ніяк не називати.
Ще в 1970 році Сандра Бем першою запропонувала теорію «психологічної андрогінії». За її дослідженнями, більшість людей не відповідає встановленим нормам чистої маскулінності або чистої фемінності – тобто уставленим концепціям «справжнього чоловіка» та «справжньої жінки». Вона підкреслює, що саме однаково сильний розвиток як «чоловічих», так і «жіночих» якостей є запорукою успішності людини незалежно від її статі. Згідно досліджень Сандри Бем, люди, які максимально закриті в рамках маскулінності / фемінності, гірше пристосовані до навколишнього світу, бо закривають свої потенційні риси, підлаштовуючись під заданий стереотип. Таким чином, «ядерна» маскулінність або фемінність у самовираженні не тільки заважає налагодженню стосунків із соціумом, але й замикає розвиток власне особистості людини.
Сандра Бем розділяє людей на 4 групи гендерного вираження. Четвертою, найменш пристосованою, групою є «індиферентна» – вона об’єднує людей, якості яких розвинені однаково слабко. За її думкою, маскулінність та фемінність мають бути не однією загальною двополярною шкалою, а двома абсолютно незалежними один від одного критеріями визначення гендерного вираження.
Слід зазначити, що дослідниця працювала над своєю теорією близько півсторіччя тому, спираючись на явища тих часів, але уявлення про «справжніх чоловіків» живе в уяві людей і донині. Хто цей дивний «справжній», де його шукати? А чи варто? Як кажуть у народі, добре все в міру.
Зінченко Анна – студентка 4 курсу відділення журналістки (в межах проходження виробничої практики)