За матеріалами інтерв’ю з бібліотекарем Харківської бібліотеки сімейного читання №40 КЗК «ЦБ імені А.П. Чехова» Людмилою Іванівною Нестеренко.
– Як довго Ви працюєте в бібліотеці?
– Чесно кажучи, я ще змалку любила читати книжки, але й представити не могла, що вступлю на бібліотечний факультет і буду працювати з дітьми, починаючи з 1983 року.
– У статистиці відвідувань бібліотеки дітьми тоді і зараз є різниця?
– Раніше було більше дітей, яким подобалося читати і які дійсно отримували від цього задоволення. Однак зараз їх не так багато. Вся справа в тому, що змінилися смаки у дітей. Вони перейшли на електронні пристрої і гаджети. Я думаю, що дітей повинні мотивувати батьки, які власним прикладом будуть показувати значущість книг. Якщо людина не звикла в дитинстві тримати книгу в руках, то зараз запропонуй їй таку можливість – і вона сприйме це з жарт або як старий вимір. Батьки відіграють велику роль у формуванні дитячого сприйняття дійсності. Отже, саме батьки відповідальні за звичку читати у своїх дітей, хоча б у дошкільному віці. У більш дорослому дітей можуть мотивувати вчителі.
– Які автори і твори зараз в пріоритеті у дітей, на Вашу думку?
– Автори, за якими діти встають у чергу, – це, звичайно, Тетяна Гротер, Астрид Лінгрен, Ізабель Абеді. Звичайно, із самих творів віддають перевагу фантастичній літературі: «Гаррі Поттер», «Персі – викрадач блискавок» та ін. Що цікавого я помітила за роки роботи в бібліотеці, так це те, що кольоровий арт нових книг привертає увагу саме дорослих людей, а малі ж діти віддають перевагу старим книжечкам, які можуть бути розпалюваними, але тонкими за обсягом та з великою кількістю малюнків усередині.
– Ваші маленькі відвідувачі беруть книжки тільки за шкільною програмою чи проявляють цікавість і до іншої літератури?
– Для багатьох дітей цікавою є не тільки шкільна програма. Загалом вони цікавляться новими українськими авторами, що стали відомими у їх віці. Мені приємно бачити, що дитина приходить у бібліотеку, набирає цілу купу різних книг і виходить зі щасливою посмішкою на обличчі.
– Як Ви вважаєте, поява інтернету змогла якось потіснити значення книги в розумінні дітей?
– Звичайно, ця новинка подіяла на дітей з більшою силою, аніж книга. Також не буду заперечувати, що, маючи інтеренет, дитина навряд захоче читати книгу. Однак зараз я вдячна інтернету за те, що він може допомагати дітям розвиватися швидше. Існують навіть такі соціальні мережі, на яких аналізують різну літературу різними мовами, – і це чудово!
– То в чому ж актуальність книги, на Ваш погляд?
– Актуальність книги полягає в тому, що вона ніколи не закінчиться, як, наприклад,передплата на інтернет; коли людина тримає в руках книгу, вона почуває себе як на порозі великого відкриття, відкриття свого розуміння інших людей, їхньої психології, їх думок, вчинків і їхніх наслідків.
Терехова Анжеліка – студентка 4 курсу відділення журналістики (в межах виробничої практики)