Університет існує близько дев’ятиста років, якщо рахувати від Болонського університету. За цей час різні дослідники й філософи осмислили функції та основне призначення університету. В епоху Просвітництва ідеалами університету були істина й знання. У глобальному розумінні ці ідеали так і залишилися прерогативою університету. Та змінилися не самі ці ідеали, а ставлення до них та їх трансформація в сучасному освітньому просторі.
Університет у Середні віки був єдиним джерелом інформації. Тоді студентами ставали особи поважні, які приходили обмінюватися думками та знайомитися з новими ідеями. Університет формував новий тип мислення й нове суспільство. В університеті епохи Відродження переважали діти городян і дворян. Вища освіта не лише створювала основу для кар’єри, але й дозволяла бюргерам отримати статус, економічно рівний дворянському.
Чим університет є зараз і хто є тими люди, які до нього вступають? Ми живемо в інформаційному суспільстві, де безліч інформації, яка тисне на нас. Психіка сучасної людини завантажена безліччю найрізноманітнішої інформації, у якій губиться людина.
Зараз не так складно освоїти якусь професію самому: в Інтернеті є безліч відеокурсів, готових лекцій, і велика кількість іншої корисної інформації. Але все ж університет ні на скільки не став застарілим, абітурієнти були, є і будуть завжди. Університет являє собою щось на зразок закритої сфери, де всі знання систематизуються, накопичується досвід минулих років, виникають нові освітні ідеї на підґрунті старих. Тобто, університет у сучасному світі можна порівняти з гарною бібліотекою серед великої кількості хаотично розкиданих книг (Інтернету). Людині необхідний закономірний план вивчення чогось, не просто купа інформації, а систематизованість. Тому університет у нашому інформаційному суспільстві не буде зайвим. Це як з журналістикою, яка зараз перейшла в Інтернет, де кожний користувач, не будучи журналістом, є передавачем певної інформації. Та лише газета може підготувати огляд преси та зробити глибший аналіз, що не може виконати інтернет-юзер. Так і університет у порівнянні з особистою освітою (мається на увазі Інтернет) має переваги, які полягають у систематизації та у глибшому пізнанні дійсності. Саме більш глибокого знання позбавлена сучасна людина.
Соціальний психолог Абраам Моль стверджував, що ХХ століття – це час, коли беззаперечно домінує мозаїчна культура. Мозаїчна культура – це особливість сприйняття сучасного індивіда, яка виявляється в безсистемному засвоєнні інформації, що складається з розрізнених уривків, зв’язаних простими, випадковими стосунками близькості за часом засвоєння, по співзвуччю або асоціації ідей. Виникнення мозаїчної культури тісно пов’язане з пресою. Тобто знання формуються в основному не системою освіти, а засобами масової комунікації. А отже людина, гублячись у інформаційному суспільстві, нагромаджує зовсім різну інформацію, яка засвоюється не в повній мірі. Середньостатистичний громадянин сучасності знає усе потроху . Його не лякають ні Інтернет, ні цифрова нерівність, ні електронний бізнес, ні електронний уряд. Про все він вже начувся, хоч так до цих пір і не знає що воно означає і для чого потрібно. У такій ситуації єдиним джерелом систематизації знань є університет, який формує університетський тип культури. На думку А. Моля існують два типи культури. Один — університетський тип, де культура формується у вигляді цілісного уявлення про світ, про людину, про суспільство в межах традиційного, такого, що склався ще в Середні віки. Школа університетського типу зародилася в монастирях. Мозаїчна культура пов’язана із школою мас, яка дає людині тип культури, що складається з мозаїки безлічі відомостей, міфів, ідей, образів. Вони не зв’язані в цілісну картину, не засновані на дисциплінарному скелеті й лише створюють враження, що ти знаєшся на всьому.
Сучасна молода людина, знаючи усе, не знає нічого. Маючи перед собою величезний пласт інформації, людина може обрати будь-що з цього, але це ілюзія вибору. Людина не може зробити щось з інформаційного шуму більш пріоритетним, вона пропускає через себе усю побачену та почуту інформацію. Через це виникає ілюзія обізнаності в різноманітних сферах життя, але насправді це поверхові знання.
Зараз майже кожна молода людина планує або вже вступила до університету. І в більшості випадків ця людина є носієм мозаїчного типу сприйняття. Ця особа з поверховими знаннями вступає до університету, але навіщо? Чому зараз стільки людей штурмують приймальні комісії університетів? Я пропоную одну з безлічі можливих відповідей, яка на мою думку, є основною: людина хоче мати гарну високооплачувану роботу, яка неможлива без диплома вищого навчального закладу. Тобто сучасне сприйняття університету як місця, де отримають професійні навики, дещо нівелює саму сутність університету. Від лат. universus — увесь, цілий, а отже університет це місце, де отримують не лише знання необхідні для професії, а й загально-просвітницькі відомості, які формують світогляд та цілісну картину оточуючого світу. Університет формує тип мислення, навчає людину сприймати знання, змінює сприйняття себе й соціуму. Університет —площина, у якій поєднуються загальнокультурні, професійні та наукові знання.
Іспанський філософ Х. Ортега-і-Гасет у праці «Місія університету» піднімає важливу проблему, пов’язану із співвідношенням професії, науки й культури. На що має бути спрямований університет: на підготовку фахівців і професіоналів у різних соціальних сферах, на культивування наукового дослідження й підготовку учених або на передачу культурної спадщини? Три різні сфери передбачають відповідно три різні моделі організації навчального закладу. Автор вважає, що університет повинен узяти на себе все ці три функції. Співвідношення професії, науки і культури в університеті він роз’яснює таким чином: наука і професія є лише вузькою частиною життя і тому ці знання не можуть замінити собою «загальну освіченість».
Культура має бути системою цілісною, різнобічною й структурованою, оскільки є путівником, планом життя. Крім того, наука – це передусім дослідження, постановка проблеми, а не вивчення й викладання наукового знання. Автор вважає, що університет все ж є невіддільним від науки й повинен жити нею. Х. Ортега-і-Гасет вважає, що без передачі загальнокультурних знань університет не в повній мірі виконує свої завдання. Іспанський філософ вбачає в цьому основну місію університету: донести культурну традицію минулого. Інший відомий мислитель Дж. Г. Ньюмен вважав, що завдання університету полягає в тому, щоб інтелектуальна культура стала сферою діяльності, його завдання – формування інтелекту. Карл Ясперс підкреслив, що завдання університету – це дослідження, передача знання (освіта) й культура. Дослідження і вчення забезпечують розвиток інтелектуальної культури. Якщо поєднати усі ці висловлювання відомих мислителів і виокремити місію університету, то найважливішим буде передача культурних традицій і створення інтелектуального середовища. На мою думку, зараз основна місія університету — це створення особливого типу мислення, яке є цілісним і протистоїть мозаїчній культурі.
Валентина Кирик, студентка групи ЛЖ-52
Виконано в межах навчального курсу «Журналістська освіта і наука» (викладач — професор І.Л. Михайлин)