Олексій Гомон – журналіст телеканалу «UA:Перший» і випускник спеціальності «журналістика» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Олексій розповів, як він знайшов себе в журналістиці та що варто робити, аби стати медіапрофі.
Мені 23 роки. Я навчався в Харківській спеціалізованій школі № 3. У 2012 році вступив до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Ви вступили на спеціальність «журналістика». Ви мріяли стати журналістом чи це випадковість?
Цей шлях я обрав у 10 класі, коли випадково взяв участь у турнірі юних журналістів у складі збірної свого району. Там ми посіли перше чи друге місце. Далі мене взяли до складу збірної міста Харкова і на Всеукраїнському етапі ми посіли третє місце. Це підштовхнуло вступити до Харківського національного університету. Крім того, у моїй родині самі філологи, тому це все мені знайоме з дитинства. Я дуже багато читав, і це розширювало мій кругозір.
Що вас приваблює у журналістиці?
По-перше, це можливість розповідати людські історії. Я просто обожнюю їх розповідати. У цій сфері важливо розуміти те, що це така ж робота, як, наприклад, шити взуття. Мені важко сказати, чим саме мене вабить журналістика, але одне знаю точно: журналістика – це моє, і це те, що я вмію найкраще.
Не люблю, коли кажуть, що журналістика – це покликання. Це така ж професія, як і інші.
Чи відрізняється українська журналістика від зарубіжної? Якщо «так», то чим саме?
Інформаційної журналістики майже не існує в Україні. Є лише кілька медіа, які інформують. Усі інші або пропагують, або беруть участь в інформаційних війнах. Я не хочу себе відносити ані до перших, ані до других, ані до третіх. Важко порівнювати, тому що кожна країна має свою специфіку. Зараз у більшості країнах ще є інформаційна журналістика, яка має першочергові функції – інформувати та відділяти факти від думок.
Як відбувалося Ваше кар’єрне зростання після завершення університету? Ви одразу пішли працювати на «UA:Перший»?
Починаючи з четвертого курсу я їздив до Києва стажуватися в різних медіа. Наприклад, у газеті «Сегодня», у «Вікнах – Новини» на «СТБ», потім потрапив на «Перший». На «Першому» я отримав найбільше можливостей самостійно щось створювати. Мені одразу дали камеру, мікрофон і сказали: «Знімай!».
Мій перший матеріал стосувався Дня патрульної поліції. Я зняв просто жахливий матеріал, але його все одно прийняли. Не можу дивитися на нього без сліз – це просто жах. Мені запропонували роботу, і я залишився працювати в них журналістом. Зараз веду денні випуски новин, плюс я інформаційний керівник новин. Назвемо це «старший журналіст».
Суспільне мовлення – це одне з небагатьох медіа, яке дозволяє своїм працівникам не брати участь в інформаційній війні, а говорити лише те, що дійсно відповідає реаліям. Це медіа, яке дозволяє не робити замовних матеріалів, не агітувати за жодних кандидатів. У нас немає як заборонених тем, так і тем, про які ми говоримо щодня. Я можу не підігравати ані українській, ані контрукраїнській пропаганді. І це прекрасно. Суспільне мовлення і телеканал «UA:Перший» – для мене це показник високого рівня журналістики. Зараз я кажу лише про новини. До цього рівня потрібно йти майже всім українським медіа.
Ваша зарубіжна поїздка – у США – пов’язана з журналістикою? Що корисного Ви для себе отримали?
У США ми поїхали саме через професійну діяльність. Разом із колегою нас запросили висвітлити вибори у сенат Сполучених Штатів. Поїздку сплатили коштом платників податків США. Ми побували на виборчих дільницях, поспілкувалися з кандидатами та представниками західних медіа.
Я дуже здивувався, що авторитетні американські ЗМІ, на які часто посилаються наші ЗМІ, працюють за значно більш заниженими стандартами, аніж українські. Ці ЗМІ посилаються на фейсбук-сторінки, не перевіряють інформацію. Я говорю не про всі. Не варто сліпо сподіватися, що якщо це ЗМІ американське, то воно обов’язково правдиве, круте, авторитетне. Ні! Підсумовуючи, хочу сказати, що будь-яку інформацію потрібно перевіряти – і пам’ятати, що в кожного ЗМІ є власник, який має свої інтереси.
Як Ви вважаєте, якими рисами має володіти справжній журналіст?
Про це мене запитують не вперше. Я впевнений, що журналіст обов’язково повинен володіти кількома рисами. По-перше, це широкий світогляд. По-друге, повинен мати багато загальних знань. У цьому мені допоміг університет, який дає дуже гарну базу. По-третє, не варто сприймати журналістику як якесь там покликання. Головне завдання журналіста – інформувати. Наголошую, я кажу саме про інформаційну журналістику. Якщо ви інформуватимете максимально повно – ви станете класним інформаційним журналістом. Не треба додавати щось від себе, потрібно лише повідомляти факти, і з цього компонується справжня журналістика.
Додам ще одне: якщо ви точно вирішили, за кого будете голосувати на майбутніх виборах, то вам не варто йти у журналістику. Гарний журналіст повинен до останнього сумніватися. Він має критично ставитися до кожного з кандидатів. Він не повинен когось підтримувати чи не підтримувати. Він має бути проти всіх. Він має бути обережним і особливу увагу приділяти кожному з політиків. У тому випадку, якщо ви вже точно вирішили, що хтось із кандидатів вам приємний, і саме він повинен стати президентом, то в такому випадку журналістика не для вас.
Молоді зелені першокурсники мріють стати справжніми зірками телебачення. Як до цього прийти? Який перший крок?
Хай не йдуть! Зараз найрейтинговіші, найтоповіші ЗМІ – це просто найжахливіші, найогидніші ЗМІ, які тільки можуть бути. Це журналісти, які беруть участь у інформаційній війні, які пропагують, які продаються під вибори. Не треба! Не варто! Якщо ви хочете йти у журналістику і працювати на найрейтинговіших каналах – працюйте у розважальному шоу, у публіцистиці.
Найрейтинговіші новини – це бруд, і не треба мати щось спільне із цим. Тому одразу треба вирішити для себе, якщо ви йдете в інформаційну журналістику: або ви працюєте чесно, відповідально, однак найрейтинговіші телеканали для вас тоді закриті, або ж ви просто продаєтеся.
Поки навчаєшся в університеті, необхідно пізнавати світ і розширювати свій кругозір якомога більше. Я, починаючи з другого курсу, постійно намагався потрапити на стажування в якісь ЗМІ. Раджу спробувати різні напрями, щоб знайти себе і зрозуміти, що цікаво саме тобі. Не пасіть задніх! Погоджуйтеся на будь-яку роботу і будьте готові до того, що на перших порах вам доведеться дуже багато працювати. Ніколи не говоріть типу: «Я вже відпрацював свої вісім годин». Ні! Журналістика – це ненормований робочий день.
Подумайте тисячу разів – воно вам потрібно чи ні? Великих грошей ви не заробите. Це однозначно. Постійно буде неприязнь, бо неможливо подобатися всім. Швидше за все, ви нікому подобатися не будете, якщо ви дійсно класний журналіст. Якщо брати мене, то я не шкодую, що обрав цю професію, бо я більше нічого не вмію. Однак, якщо ви круто готуєте страви, то йдіть краще на кухаря. Ви зробите значно більше людей щасливими.
Запитання – Юлія Брежнєва, студента 1 курсу відділення журналістики
Фото: зустріч кандидата в губернатори від республіканської партії з виборцями (Мілуокі, Вісконсін); вид на Нью-Йорк з однієї з найвищих точок — Top of the Rock; Капітолій, будівля парламенту США (Вашингтон, Колумбія); зустріч із послом України в США Валерієм Чалим в українському посольстві (Вашингтон, Колумбія).
