Кожен студент на певному етапі свого навчання стикається з дилемою – йти працювати або продовжувати своє студентське життя. Зараз цей вибір найчастіше постає перед людиною після закінчення бакалаврату. При цьому він рідко буває абсолютно свідомим. Студенти потрапляють під вплив батьків, викладачів і однокурсників. На їх рішення впливають стереотипи, які залишилися з минулих часів або нещодавно виникли.
Українська система освіти суттєво змінилась за останні роки. Зокрема, у 2014 р. українським урядом було прийнято закон, за яким вона стала дворівневою. Кваліфікаційний ступінь «спеціаліст», який раніше відповідав повній вищій освіті, було скасовано. Натомість, бакалаврат офіційно почав вважатися повною вищою освітою, а магістратура, як і раніше, залишилася окремим більш високим рівнем.
Це означає, що сьогоднішній випускник-бакалавр володіє всіма необхідними знаннями для роботи за спеціальністю і може претендувати на посаду, для якої необхідна вища освіта.
Однак більша частина таких випускників зазвичай планує продовжувати навчання в магістратурі. Навіщо?
Ось тут у дію вступають стереотипи. По-перше, частина роботодавців досі не сприймає диплом бакалавра як документ про вищу освіту. Деякі з них досі не знають про зміни в законодавстві, інші ж вважають, що чотирьох років недостатньо, щоб отримати гарні професійні знання. Іноді відсутність магістратури може сприйматися як брак амбіцій і бажання розвиватись у своїй професії в майбутньому.
Цей стереотип притаманний не тільки роботодавцям, а й батькам студентів, які намагаються вплинути на рішення своїх дітей.
Проте, існують і більш прозаїчні причини. Зокрема деякі студенти вступають до магістратури, щоб ще якийсь час не працювати й жити коштом батьків. Хлопці подекуди використовують магістратуру, щоб не йти до армії. Хтось вступає «за компанію» з університетськими друзями, хтось – тому, що «це престижно», а хтось – тому, що «так роблять всі».
Однак існують і категорії людей, яким магістратура може бути дійсно корисною.
Вона обов’язково потрібна людям, які прагнуть займатися науковою діяльністю або викладанням у майбутньому. Магістр є останнім суто освітнім ступенем. Після нього йдуть вже освітньо-науковий рівень – «доктор філософії» та освітньо-творчий – «доктор мистецтва».
Крім того, магістратура може стати своєрідним другим шансом. Завдяки їй можна здобути диплом з іншої спеціальності, суміжної або ні, лише за близько 1,4 роки. Звичайно, до цього доведеться докласти певних зусиль, як на етапі підготовки до вступу, так і протягом навчання. Проте студент отримує можливість суттєво зекономити час і отримати два дипломи про вищу освіту з двох різних спеціальностей.
Також студент має право вступити до іншого університету, якщо забажає. У нього з’являється шанс здобути більш престижну освіту. Це особливо актуально для тих, хто усвідомив, наскільки вона важлива, лише у студентські роки, а таких людей, на жаль, достатньо багато.
Але як зрозуміти, чи потрібна магістратура саме тобі?
Перше питання, на яке варто чесно собі відповісти, звучить так: Чи готовий ти до суттєвих змін у своєму житті; чи відчуваєш ти себе достатньо дорослим для того, щоб почати працювати і заробляти собі на життя власноруч, контролювати власні доходи і витрати, планувати бюджет на місяць тощо?
Друге питання: Чи збираєшся ти працювати за спеціальністю? Якщо твоя відповідь – так, то слід проаналізувати вакансії і вимоги роботодавців, що відповідають їй. Корисно буде також знайти людей, які чогось досягли у цій сфері, поспілкуватися з ними і з’ясувати, що саме може знадобитися для кар’єрного росту. Якщо потрібно більше знань зі спеціальності та суміжних наук, то варто йти до магістратури. Якщо ж у цій сфері більше ціняться суто практичні навички, краще одразу йти працювати.
Якщо ж працювати за спеціальністю ти не збираєшся, зараз, мабуть, найвдаліший час, щоб обрати нову. Залежно від того, якою вона буде, можна буде визначити, чи потрібна тобі магістратура.
Отже, найголовніше – прийняти це рішення зважено, тому що воно може суттєво вплинути на подальше життя. При цьому слід бути відвертим з собою і спробувати ні під кого не підлаштовуватися. Просто зважте всі за і проти. Раціонально оцініть всі можливості і оберіть найкращий варіант.
Тетяна Толмачова – студентка 4 курсу відділення журналістики, в межах виробничої практики