Напевно, кожен другий сучасний українець розпочинає свій ранок з гаджетів, а точніше – з відвідування соціальних мереж. Молодь взагалі не уявляє свого життя без них, оскільки популярні медіа-ресурси посідають головне місце в їхньому повсякденні.
На мою думку, це обумовлюється зручністю, доступністю, інформативністю та оперативністю комунікаційних систем.
В Україні протягом останніх двох років (після Указу Президента України №133/2017 року від 15 травня), за даними marketer.ua, стали найбільш популярними «Facebook», – 53% українських користувачів, «Instagram» – 16,79%, «Yootube» – 9,1%.
До цього часу переважна більшість українців були зареєстровані на сайтах російських соціальних мереж «Вконтакте. Ру» та «Одноклассники. Ру». Після Указу Петра Порошенка про блокування цих медіа-ресурсів на території України, для збереження свого «віртуального життя» громадянам довелося «мігрувати» на інші. Деяким вдавалося завантажувати на свої гаджети спеціальні програми, щоб залишатись на звичних для них веб-сторінках Інтернету. Проте, відомо, що в такому випадку виникали проблеми з доступом, довгі очікування відповіді від сервера дратували користувачів. Тому масово приймалися рішення видаляти свої акаунти зі старих браузерів і соціальних мереж та реєструватися на нових сайтах.
Мої знайомі скаржилися, що це додало їм клопотів та незручностей, оскільки кожен медіа-ресурс має профільні конфігурації, які треба вивчати та до яких треба довгий час звикати. Тим паче «Вконтакте» мав, наприклад, такі можливості соціальних комунікацій, яких немає у «Фейсбук», або навпаки. З одного боку, Указ Президента №133 подекуди порушує статті Конституції України («Право людини на інформацію», «Право людини на свободу слова»), але з іншого – це перешкоджає діяльності російських спецслужб, оскільки на сьогодні не для кого не таємницею, що найпершою метою створення всіх соціальних мереж світу є моніторинг інтернет-користувачів усіма службами безпеки. Проте, інформацію, яку вносить, бодай, кожен з нас, контролюють не тільки вони. Систематичний потік інформації про себе та всіх, хто нас оточує, завжди має свої наслідки.
До позитивних ми відносимо:
- віртуальний оперативний зв’язок (аудіозв’язок, відеозв’язок, повідомлення, символи та інші медіа-засоби);
- поширення та реалізація благодійних акцій, проектів медичного, навчального, психологічного, духовного, культурного, національного характеру тощо);
- реалізація особистісних ініціатив;
- самовираження та самопопуляризація (фото-відео-аудіо роботи);
- саморозвиток.
Негативними наслідками користування соціальними мережами можна назвати:
- зловживання власним часом та залежність від Інтернет-інформації;
- корисне використання в шахрайських цілях та інших кримінальних злочинах інформації про людину та її оточуючих (місце навчання, роботи, проживання, перебування, контактний телефон тощо);
- пропаганда діяльності суспільно-небезпечних організацій (які маскуються за обличчями «доброчинних») та потрапляння під психологічний тиск, маніпуляції сект, радикальних угрупувань;
- самогубства та вбивства, до яких призводять таємні «дитячі» віртуальні ігри в соціальних мережах («Синій кіт», «Момо», «Червона сова»);
- розповсюдження фейків, які призводять до суспільної паніки та негативних вчинків тощо.
Тому варто зважати на всі плюси й мінуси від користування медіа-ресурсами: адже «все, що ми скажемо, може бути використане проти нас», а можливо, й «за». Треба усвідомити, що постійно ведеться моніторинг нашої інформації і не завжди на користь нам. А найголовніше – слід контролювати акаунти своїх дітей та ведення ними сторінок у соцмережах задля безпеки їхнього здоров’я та життя.
Журавель Наталія – студентка 5 курсу кафедри журналістики заочного відділення (у межах виробничої практики)