Для своєї роботи я обрала шосте (червневе) число фахового часопису «Журналіст України». Засновники журналу – Національна спілка журналістів України та Київський Національний університет імені Т. Г. Шевченка. Виходить журнал із січня 1975 року. Періодичність — щомісяця. Головний редактор – Заслужений журналіст України Віра Черемних. Мова видання – українська та російська. Обкладинка кольорова, внутрішня частина чорно-біла, зустрічаються кольорові картинки. Обсяг одного номера 44 сторінки. Номер, який я обрала для аналізу присвячений професійному святу «Дню журналіста». Я обрала саме цей номер тому що:
1) елементарно мені сподобалась обкладинка. Вона яскрава, проста, оригінальна. Дівчинка із сачком та фотоапаратом на плечі (яка, я так розумію, символізує журналіста) ловить події, новини, плітки, чутки. Просто, оригінально і зрозуміло, без пафосу;
2) мене зацікавило, що саме буде міститися у святковому числі;
3) погортавши сторінки, я зустріла матеріали з цікавими назвами – захотілося їх прочитати.
Цей номер умовно поділяється на 22 розділи: влада і ЗМІ, конкурси, молодіжні ЗМІ, хронограф, медіа-бізнес, акції та інше.
У цьому зошиті журналу вміщені матеріали про події в окремих областях, наприклад «Первое школьное радио на Луганщине», «Як „Подільські вісті” за приміщення боролись» та ін., також матеріали про окремих людей «Як Олександр САВЕНКО за один рік посивів», «Запалила тонесеньку свічечку долі», «Ноїв ковчег культури» та ін.; фахові матеріали: «Вороги преси 2012»; «Шлях до Європи: роль журналістів і ЗМІ», «Журналістика – це відповідальність», «Концепція видання як спосіб виживання», «Блогерство і журналістика» та ін.
На першій сторінці журналу надруковане привітання Голови Національної спілки журналістів України Олега Наливайка. Він побажав журналістам-колегам завжди намагатися подавати правдиву та об’єктивну інформацію, відстоювати свою правоту, не припиняти творчий пошук та постійно самовдосконалюватися. Адже журналістика – це не просто професія, а стиль життя. І далі в журналі я зустріла чимало матеріалів, які підтверджують слова Олега Наливайка.
На другій сторінці розміщений матеріал-звіт з цікавою назвою «Вороги преси 2012». Національна спілка журналістів України вп’яте оприлюднила список посадовців, які своїми діями перешкоджають діяльності журналістів. НСЖУ привертає увагу високопосадовців держави, правоохоронних органів, кваліфікаційних комісій суддів до кричущих фактів порушень Конституції і законів України, міжнародних зобов’язань, узятих Україною. Зазначені порушення показові й системні, тому потребують змін законодавства та значних зусиль влади. Я вважаю тематику цього матеріалу дуже актуальною, адже доволі часто журналістів вважають винними «у всіх гріхах». Цим матеріалом НСЖУ закликає ЗМІ та громадські організації сприяти поширенню інформації про всі факти перешкоджання роботі журналістів, порушення права громадян на отримання інформації, привернути увагу влади й громадськості до небезпечних тенденцій обмеження доступу до інформації.
На кількох сторінках числа подана інформаційна довідка про сьогоднішній секретаріат Національної Спілки журналістів України, супроводжувана фотографіями та матеріал-звіт про плани НСЖУ на майбутнє. На шостій сторінці розміщений матеріал з назвою «У лавах спілчан – поповнення». У публікації зазначено, що на черговому засіданні секретаріату Волинської обласної організації НСЖУ затверджено рішення первинних журналістських осередків газет «Волинь-нова», «Вісник + К», «Вісті Ковельщини» та обласної державної телерадіокомпанії про прийом у члени Національної спілки журналістів України працівників цих організацій масової інформації, а також що за останні п’ять років обласна спілка збільшилася на 98 осіб.
Гортаючи журнал далі, я зустріла матеріал під назвою «Шлях до Європи: Роль журналіста у ЗМІ». У публікації йдеться про те, що Луганська обласна громадська організація бізнес-клуб «Європейський вибір», що діє в Сєверодонецьку, та міська організація НСЖУ провели підсумкову конференцію із здійснення проекту «Демократія участі». Вона мала назву «Луганщина на шляху до Європейського Союзу». З журналістами, представниками регіональних громадських організацій, ділових кіл, освітян, молоді, жінок, співробітників органів місцевого самоврядування, регіональної Торговельно-промислової палати зустрілися Генеральний консул Німеччини в Україні Клаус Ціллікенс, перший секретар посольства Польщі в Україні Богуслав Гертруда та міський голова Сєверодонецька Валентин Казаков. Як на мене, матеріал цікавий, але викладений у сухій формі, але ж який інформаційний привід!
Також у святковому номері були розміщені результати творчих конкурсів НСЖУ 2012: премія «Золоте перо», «Краща обласна газета», «Журналістське розслідування», «Журналістська акція» та ін. Дуже символічно було оприлюднити переможців саме в цьому номері, адже переможцям особливо приємно в такий день дізнатися про свою перемогу. На наступній сторінці одразу розміщений анонс – оголошення про, те що розпочався щорічний конкурс для журналістів на кращий матеріал протидії туберкульозу. Розміщені вимоги конкурсу, часові обмеження, номінації та інше.
Оскільки номер був присвячений професійному святу, в ньому було розміщено чимало матеріалів, які можуть стати свого роду інструкцією й помічником не тільки для журналістів-початківців, але й для журналістів практиків.
Особисто я виокремила кілька матеріалів у цьому числі, які я вважаю найцікавішими. Перший «Вороги преси 2012», який був описаний вже мною. Незважаючи на те, що це невеликий матеріал-звіт, я сприйняла публікацію як актуальну й на сьогодні. Адже ми, журналісти, не повинні забувати, для чого вибрали саме цю професію, –– передусім щоб захищати права та інтереси людей, а також подавати правдиву інформацію. Сьогодні завжди є люди які заважають (не дають) працювати журналістам. А завдяки таким матеріалам дії подібних людей не залишаться без уваги й покарання.
Другий – «Блогерство і журналістика». Цю публікацію я вважаю однією з центральних, тому що питання блогерів на сьогодні дуже актуальне, адже між журналістами й блогерами давно йде змагання. Хтось з дослідників вважає блогера початківцем у журналістиці, хтось – що блогерство ніколи не статне журналістикою, інші – блогери та журналісти могли б продуктивно співпрацювати. Хто такий журналіст? Якими повинні бути характерні риси цієї професії? Сьогодні, з розвитком інформаційних технологій, ці питання набирають нового звучання. Ось і в НСЖУ говорилося про те, що треба переглянути умови членства в творчій спілці. Наприклад, подумати, а чи не є журналістами блогери, тобто, ті особи, які завели власні сторінки (блоги) в Інтернеті й пишуть на них все, що вважають за потрібне. Дискусія стосовно права на членство в спілці – попереду, а Олена Дмитрівна Кузнецова дала аналіз блогерства як нового явища в інформаційно-комунікаційному просторі. Вона прийшла до такого висновку: блоги, що мають тисячну аудиторію, інформацію для яких допомагають збирати й опрацьовувати кілька осіб, за своєю організацією роботи нагадують редакцію Інтернет-газети. Такі блоги, завдяки якісній, перевіреній інформації стають мас-медіа. І про такого блогера можна сказати: сам себе зробив журналістом. Одне слово, блогерство і журналістика – два види масової інформаційно-комунікаційної діяльності, між якими є чимало спільного та відмінного, але однакова суспільна відповідальність за контент.
Узагалі, кожен матеріал, який був розміщений у святковому номері журналу «Журналіст України» не є випадковим. Це не просто заповнення площі, а ґрунтовні й цікаві матеріали. Не можна сказати що одна публікація краще за іншу, адже всі матеріали – професійні, і так чи інакше розкривають важливі питання або являють собою значущі повідомлення. Не знаю, чому раніше не звертала увагу на цей журнал, але тепер буду залюбки читати кожен номер, адже особисто для себе я знайшла величезну кількість інформації та корисних професійних порад.
Катерина Малюта, студентка 5 курсу