Статистика, бази даних і купа електронних таблиць з цифрами і літерами — здавалося б, немає нічого нуднішого. Проте саме вони можуть приховувати ту інформацію, яку не надасть журналісту жодне джерело.
Серед орієнтирів подальшого розвитку журналістики особливе місце займає журналістика даних або дата-журналістика. Задумаймося. В епоху цифрових технологій ми живемо в вирі даних, котрі можемо використовувати. І з кожною секундою їх кількість збільшується в геометричній прогресії. Те, що вчора було надновим, сьогодні можна знайти у файлі з електронною таблицею.
З розвитком інформаційних технологій таблиця стала не лише джерелом інформації, а й результатом її обробки. Матеріали, оформлені як база даних, стають більш популярними через свою властивість вміщувати велику кількість інформації в невелику за розміром таблицю.
МИНУЛЕ
Журналістика баз даних(Database journalism) з’явилася ще в 50-х–60-х роках минулого століття. Навіть тоді журналісти повинні були писати статті, використовуючи перші, далеко неперсональні комп’ютери, що надавали можливість обробляти архіви статистичних та інших даних.
Серед прикладів використання таких технологій загалом згадують 1952 рік, коли американська телекомпанія CBS таким способом обробила результати президентських виборів.
Поступово комп’ютер перетворився в повсякденний інструмент журналіста, термін «журналістика баз даних» поступово забувався, а робота з документами такого типу стала супроводжуючим елементом роботи над матеріалом. У практику більшості редакцій прийшла рутинна обробка великих масивів державних або поліцейських звітів у купі з демографічними або соціологічними дослідженнями університетів, звідки і з’являлись теми для резонансних матеріалів.
СЬОГОДЕННЯ
Розвиток інтернету та цифрових технологій привів до того, що значення терміну «журналістика даних» трансформувалось, і в цьому новому вигляді ним називають процес, коли саме база даних є центром усієї роботи журналіста. А це вже майже розслідувальна і досліджувальна журналістика, коли після обробки великої кількості структурованої інформації робиться висновок, що впливає на розуміння широкою аудиторією досліджуваних явищ.
Сучасний журналіст має доступ до арсеналу засобів, за допомогою яких збирання та обробка інформації не викликає складнощів. Поширення мультимедійних технологій дає можливість диверсифікувати способи подачі матеріалу. Фотогалереї, відеоматеріали, інтерактивні карти та інфографіки часто є результатом роботи саме з базами даних.
Незважаючи на те, що бази даних почасти відкриті і є в усіх країнах, українська дата-журналістика розвинена не достатнім чином. Так, телебачення активно почало вводити інфографіку, але цього занадто мало для розвитку цієї галузі. Окрім доступу до інформації та наявності способів її аналізу та порівняння, потрібна ще мотивація людей, які цим займаються. Через відсутність однозначної відповіді про потребу існування такої галузі журналістики в Україні редакції не ставлять завдання, що пов’язані лише з базами даних. Саме тому подібні роботи — справа ентузіазму.
Серед прикладів можна виділити команду Texty, що займається моніторингом інформації, візуалізує її в легкі для сприйняття діаграми або таблиці. Наприклад, одна з найпопулярніших тем дослідження «Дезінформація в російських ЗМІ на українські теми», за допомогою якої можна визначитись, які теми висвітлюються некоректно.
МАЙБУТНЄ
Для того щоб підвищити якість дата-журналістики в Україні та виокремити як окрему галузь журналістики, потрібно підвищувати якість журналістики в цілому та розвивати інфраструктуру баз даних. Адже перше правило журналістики даних — наявність даних, які можна аналізувати, бо фактично інформація приховується з двох причин: навмисно або через відсутність достатньо швидкого механізму її оприлюднення.
За дата-журналістикою велике майбутнє, адже матеріал точно буде сприйматися по-іншому, якщо замість «чуток, інсайдів, домислів» фактами будуть саме дані. При цьому в світовому журналістському досвіді є «на що подивитись та з чого взяти приклад», і це є беззаперечним доказом, що журналістика даних є необхідністю.
Валерія Лютенко, студентка 3 курсу (у межах виробничої практики)