У сучасному світі університети як основа вищої освіти дають змогу поєднати освітній процес, тобто процес навчання з науковою та творчою працею. Таким чином, для журналістики цей інститут є важливим чинником та якісного функціонування галузі, адже важко уявити, що дилетант (навіть талановитий) зможе вдало виконувати обов’язки фахівця.
Саме вища освіта формує в людини не тільки міцний комплекс знань, але й той апарат, що допомагає ефективно оперувати такими знаннями, тобто методологічний комплекс праці. Для журналіста, який щоденно працює з великою кількістю різних фактів, з різноманітною за змістом та характером інформацією, необхідною умовою є знання методології. Вища освіта як інститут, що фактично навчає вчитися, дає таке вміння. Крім того, певна задіяність протягом навчання в наукову працю дає журналістові цілу низку вмінь, знань, навиків. Так, наукова праця вчить систематизувати інформацію, розділяти факти за значимістю, бачити першочергове за неважливим, тощо. Саме ці навички допомагають навіть зараз автору створювати не тільки інформаційні тексти, але й наукові статті, тощо.
Без отримання вищої освіти, у тому числі й освіти журналіста, неможливо було б продуктивно, об’єктивно та оперативно працювати з текстами. Слід додати, що наразі навіть українське суспільство активно розвивається у добу інформаційну. Кожна людина щоденно працює з текстами, засвоює інформацію, інформація ж стає чи не основою функціонування суспільства.
У громадській думці утверджується основна філософська теза щодо доби постмодернізму: «Світ – це текст». І саме тому безперечною й нагально важливою є вища освіта для журналіста. Він-бо має не просто сприймати світ через текст, а провадити через нього інформування певної аудиторії, правильно добирати актуальну інформацію для великої кількості членів соціуму.
Журналістська справа, в першу чергу, з технічного аспекту, ускладнюється з часом, тому вже не дилетант, а фахівець має бути журналістом. Так, І. Л. Михайлин вказує на цей процес: «Дедалі ускладнюючись технологічно. праця журналіста, залишаючи в собі первісне творче ядро, стала потребувати спеціальних знань, фахової підготовки».
Україна за рівнем розвитку належить до держав так званого «третього світу». Історичний розвиток України у ХХ столітті зумовив багато факторів, що наразі заважають продуктивному розвиткові журналістської освіти та інформаційної справи загалом. Так, тотальна нестача кваліфікованих кадрів не дає змоги багатьом засобам масової інформації стати якісними. І це – ще одна причина того, щоб довести: вища освіта для журналіста – значний, навіть необхідний чинник формування фахових знать, навиків, досвіду. Тут варто підкреслити, що навіть не диплом, а отримані знання та досвід мають найбільше значення. Дискусія про якість освіти та різницю між «дипломами» та справжніми знаннями зараз актуальна та гостра. Проте навіть без подробиць зрозуміло – журналіст як кожний сучасний фахівець не буде повноцінним без вищої освіти.
Як безперечний чинник формування журналіста вища освіта має визначальну роль. Вона формує необхідні навички та надає сучасні, актуальні знання. Без теоретичної частини не може творити на практиці жоден фахівець. Тому журналіст також має знати, а не тільки діяти. Без знання журналістика буде як мінімум графоманством. Ще на початку ХХ століття Микола Хвильовий у публіцистичній праці «Про Сатану в бочці» підкреслив (щоправда, про літературу, але його міркування може проектуватися й на журналістику), що один інтелігент (людина освічена) буде для суспільства кориснішим, «ніж сотні «просвітян», що розуміються на цьому мистецтві, як «свиня в апельсинах». Оскільки журналістика має служити суспільству правдою, її має репрезентувати людина інтелігентна. Журналістика відображає саме суспільство, тож можна тільки уявити, яке суспільство може зобразити в свої творах неосвічена, упереджена людина.
Таким чином, вища освіта є важливим, наразі нагально важливим фактором формування журналіста. Для прикладу, автор даного тексту без вищої освіти не володів би необхідним обсягом вмінь та знань, щоб його створити.
Вища освіта як чинник формування журналіста не тільки робить його освіченою та інтелігентною людиною. Вища освіта дає потужний комплекс технічних (технологічних) умінь. Навіть талановитий «неук» не зможе, просто фізично не зможе працювати в електронному ЗМІ, бо ж він не знає нічого про WordPress, на радіо не вміє елементарно управляти пультом, у телестудії не зуміє читати текст та прописувати синхрон. Тож вища освіта – це чинник формування не тільки знавця, але й ремісника, людини елементарно грамотної відносно самого процесу праці.
Журналістів мають готувати на зразок медиків, адже вони проводять фактично розтин суспільства для його оздоровлення та вивчення. Так, С. В. Андерсен та Т. Глейсьер, автори звіту «Майбутнє журналістики 21 віку: Застосування моделі «лікарні при медичному інституті» в журналістській освіті» на конференції в Мерілендському університеті виступили за те, щоб журналісти практикувалися в своєму вмінні ще під час освіти. Цей фактор зможе викорени проблему теоретичних фахівців, виявити ще в процесі формування специфіку журналіста, тощо. Такий підхід наразі використовується і в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.
Можливість практики, тобто контрольованої праці над фаховими вміннями, дає великі можливості для підготовки грамотних спеціалістів. Знання ж бо є престижними в сучасному світі, без них жодна інформація не зможе стати корисною суспільству. І журналісти мають у цій ситуації як великий привілей, так і велику відповідальність – нести суспільству користь, підтримувати його, вести його по життю. І жодне суспільство не зможе пройти цей шлях «на буксирі» у неосвічених, неінтелігентних, невмілих людей.
Д. В. Фурсова,
магістр (заочна форма навчання)