Китай — одна з найвпливовіших країн світу. Вона має економічні та політичні зв’язки майже усюди. Однак, для налагодження стосунків з Піднебесною недостатньо знати лише англійську. Тут на поміч і приходять перекладачі китайської, які присвячують своє життя вивченню цієї особливо складної мови.
Саме з представником такого напряму я і мала нагоду поспілкуватися. Учасник першого всеукраїнського конкурсу перекладачів китайської мови, викладач кафедри східних мов та міжкультурної комунікації, факультету іноземних мов національного університету ім.. В.Н. Каразіна — Максим Кривоніс.
- Розкажіть коротко про себе.
За китайським календарем я народився у рік Коня, тому є майже ровесником Незалежної України. Дякуючи батькам, вже з двох років вмів декламувати вірші та наспівувати іноземні пісні, тому моя жага до вивчення іноземних мов мабуть почалася ще з того періоду. В 11-му класі вже трохи перекладав та писав власні вірші.
Вирішення конфліктних ситуацій, організація різних конкурсів, участь в учнівському, студентському житті загартували мене, тому навіть після отримання чергового диплому про вищу освіту (в КНР у 2014, а потім і в Україні) я не задумувався над тим, що «чогось не зможу», і продовжував робити те, що мені подобається найбільше. А саме — ділитися своїми знаннями. Із першого курсу я опинився в університетському колі, і за ці більш ніж 15 років не покидаю його, принаймні — у думках та оточенні.
- Багато хто думає, що китайська — найскладніша мова у світі. Що Ви можете про це сказати?
Недарма існує всім відомий фразеологізм «китайська грамота» — щось незрозуміле, недоступне і таємниче. Але я цієї складності не відчував, особливо на перших курсах, тоді у мене наче «виросли крила». Я не можу сказати що я талановитий, а от працьовитості мені не займати. Малювати ці піктограми, уявляючи, що ними користувались люди тисячі років — це затягувало мене, і бачите як надовго затягнуло; для мене ієрогліфи — це як кохання із першого погляду.
Тоді вивчати було важко, у двохтисячні — без комп’ютера, мобільних пристроїв, усе доводилося прописувати. Мені набридло шукати слова у книжковому словнику і я твердо вирішив на першому курсі скласти «власний словник китайської мови», де я записав усі слова, які міг бачити і чути на уроках. Після цього я створив ще цілу полицю таких «словників», але вже в Китаї на численних стажуваннях.
Зараз, через роки старань, для мене китайська — зрозуміла і чітка, але ще дуже багато ієрогліфів потрібно вивчити. Проте я заспокою багатьох, достатньо лише трьох тисяч і Ви вже зможете опанувати більшу частину «китайської грамоти».
- Ви отримали друге місце у конкурсі. Вітаю Вас! Можете розповісти, яка головна мета цього конкурсу? Які завдання Ви виконували? Чи дуже складно було?
Захід було організовано Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, Українською асоціацією китаєзнавців та Уханьським університетом. Цей конкурс є початком низки заходів, спрямованих на подальший розвиток професійного перекладу з китайської мови в Україні, на підвищення рівня професійності та оволодіння необхідним компетенціями, на зміцнення зв’язків з китайськими колегами, на створення професійної спільноти українських перекладачів китайської мови.
Конкурс включав наступні завдання: переклад з аркушу, переклад відеосюжетів та моделювання перекладацької діяльності. Якщо говорити чесно, то було не дуже складно. Але особисто для мне перше завдання було найважчим, потрібно було за одну хвилину ознайомитися та перекласти сторінку українського а потім китайського тексту. Дійсно, зустрілося багато незнайомих слів, як політичної, економічної тематики, так із новин на CCTV. Я полюбляю дивитися новини про технічні інновації у Піднебесній, а от нажаль партійні засідання пропускаю — тому коли побачив незнайомі слова трохи розгубився і втратив дорогоцінні бали.
- Хто міг взяти участь у цьому конкурсі та чи буде проходити такий захід ще колись?
Загалом організатори отримали понад 40 заявок на участь у конкурсі. Географічна карта фахівців, які висловили бажання взяти участь у конкурсі, є надзвичайно широкою — Київ, Харків, Львів, Одеса, Черкаси, Вінниця, Ізмаїл тощо. Середній досвід перекладу — від 2 до 10 років. Організатори в Україні та партнери із КНР із Уханського університету пообіцяли проводити такий захід щорічно, сподіваюся у випускників нашого університету ще буде можливість долучитися. Особисто я набрався практичного досвіду і зможу посприяти підготовці майбутніх учасників-перекладачів із Харкова.
- Який приз отримали переможці? Що плануєте робити зі своїм?
Переможцями конкурсу стали Юрій Шомоді (1 місце), Максим Кривоніс (2 місце) та Сергій Чепурний (3 місце). Юрій Шомоді пройде безкоштовне стажування в Уханьському університеті, де зможе покращити навички перекладу, розвинути необхідні компетентності та збагатити словниковий запас. Мені надана можливість стажування у фармацевтичній компанії ПРАТ «Дарниця», перспективним напрямом експортного розширення якої є ринки країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Сподіваюся, що я отримаю там безцінний досвід і зможу продемонструвати свої найкращі якості, підготувати підґрунтя для працевлаштування випускників факультету.
Я навіть радий, що отримав можливість попрацювати вдома. Іноземного досвіду мені вистачає, а от роботи на місцевих платформах поки що небагато, все через низьку затребуваність китайської на теренах України.
- Дуже часто під час участі у важливих конкурсах, учасники починають нервувати і втрачають контроль над ситуацією. Який «антистресовий» засіб Ви можете порекомендувати?
У мене є багатий досвід участі у виступах та більш ніж 10 річний досвід викладання. Ваша тривога чи сумніви виникають через недостаню компетентність та брак досвіду. Під час перекладу я намагаюся відчути себе репортером сюжету, автором статті, і підбираючи найвлучніші слова концентруюся на змісті, на головній ідеї, а не на собі, не на своїх відчуттях. Практично раджу розділити професійну справу та свої тривоги у різні шухлядки. Я і зараз інколи нервую коли зустрічаю незнайому лексику, але не так сильно як в дитинстві. Під час перегляду телевізора батько змушував мене перекладати рекламу на іноземних каналах, і якщо я мовчав, тоді дійсно було лячно. Лячно, через те, що насварить твоя найрідніша людина. Але правда в тому, що найрідніша людина лише прагне допомогти і пишатиметься тобою за будь-яких результатів. Тому на заході ти професіонал, працюєш до кінця, а свою «емоційну шухлядку» ти зможеш відкрити потім, в оточенні близької подруги, вчителів, колег, батьків. Ти виконуєш свою справу професійно, нехай інколи не достатньо ефективно, але від щирого серця і допомагаючи іншим людям досягти взаєморозуміння.
Анастасія Ткачук, студентка першого курсу заочного відділення кафедри журналістики