14 травня 2021 року доцентом кафедри журналістики Юлією Михайлівною Снурніковою було проведено відкриту лекцію-практикум на тему «Інтерв’ю з дитиною: правові норми та технологія проведення». Заняття відбулося в межах навчальної дисципліни «Інформаційне ТБ» для студентів 4 курсу бакалаврату. Окрім студентів, на лекції були присутні викладачі кафедри – проф. Хавкіна Л. М., проф. Балаклицький М. А., доц. Казакова Т. В., ст. викл. Калашник Н. Б.
Проведене заняття було присвячене дуже важливим і потенційно проблемним аспектам журналістської діяльності, зокрема роботі журналіста з дітьми як героями телематеріалів, – психологічним засадам цього, правовим нормам, технологічним параметрам, засадам соціальної відповідальності. Окрім викладу матеріалу викладачем, якісно унаочненого слайдами та конкретними прикладами і моделюваннями ситуацій, заняття передбачало участь студентів в обговоренні порушених питань. Представлений навчальний матеріал був систематизованим, пов’язаним із попередньо засвоєними темами курсу, спрямованим на можливість безпосереднього застосування у практичній діяльності. З огляду на карантинні обмеження заняття було проведене в онлайн-режимі, на платформі Zoom, з урахуванням усіх основних вимог до онлайн-навчання.
Колеги, присутні на відкритому занятті, висловили такі враження щодо відвіданого відкритого заняття Юлії Михайлівни:
Проф. Балаклицький М. А.: «Лекція доцентки Юлії Снурнікової вочевидь спирається на авторчин великий досвід журналістської роботи та роботи над собою. Лекторка послідовно закликає відмовитися від інструментального, маніпулятивного підходу до дітей як “ще недолюдей, з якими можна чинити на свій розсуд”. Вона виходить з тези про права дитини, потребу сприймати її як повноцінного учасника медійної діяльності та соціального простору, співтворця журналістського матеріалу.
Ця лекція – гарний приклад соціально відповідальної журналістики. Авторка сповідує заглиблення у соціальну тематику і контекст дитячого життя. Мені це приємно усвідомлювати, бо у мене є кількарічний досвід редагування соціального телетижневика, де проблематика дитинства в Україні посідає одне з чільних місць.
Деякі запитання виникла термінологія. Здається, законодавство України забороняє термін “інвалід”, залишаючи лише форму “людина / особа з інвалідністю” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2581-19#Text). Також постало запитання, кого мала на увазі шановна лекторка, вживаючи слово “біженці”. Цей термін характеризує лише осіб, які, рятуючись від кризових обставин, перетнули державний кордон. Внутрішні мігранти називаються “переселенцями”.
Доц. Казакова Т. В.: «Юлія Михайлівна Снурнікова ввела студентів-телевізійників у дуже важливу тему – “Журналістика і діти”, яка є наскрізною і міжпредметною. Можливо, таке введення могло б початися зі знайомства із найбільш відомою телевізійною документалістикою . Наприклад, для мене це фільм Любові Аркус “Антон тут рядом” (2012 р.), або інтерв’ю з відомою тепер піаністкою Поліною Осетинською у програмі “600 секунд “, в якій відбулося публічне викриття антипедагогічних методів її батька (Поліні було тоді років 14). І ще згадався цікавий журналістський сюжет років Перебудови : дівчину-підлітка забирає міліція у нетверозому стані, журналіст знімає, і раптом дівчина кричить, що вона – актриса , грала в фільмі “Неуловимые мстители” (був такий культовий дитячий радянський фільм). Дівчину ніби прорвало, а журналіст знімав-знімав – і получився болісний сюжет про майбутні долі дітей акторів… Такий почаок дещо розсував би горизонти і відкривав перспективи … Але й межі у суто інформаційній журналістиці , можливо, й є і більш доречними – з погляду на подальшу реальну роботу більшості наших випускників. Цікаво, чи є якісь вершини майстерності у новинарних сюжетах із дітьми? В тому матеріалі, що було показано, діти виступають як приємно-розважальний відеоряд . Було згадано й про проблемний сюжет з підлітком-злочинцем, який запропоновано для домашнього завдання. Можливо, й правильно. Нехай студенти попрацюють над аналізом самостійно – а на наступному занятті буде підведено підсумки їх домашньої роботи.
Щодо викладення матеріалу – звернув на себе увагу паралельний виклад вербальної інформації з візуальною, коли вони не співпадають (як це часто буває на інших лекціях), а доповнюють одне одне. Значущим достоїнством вважаю також звернення лектора до свого власного журналістського досвіду. Так і повинно бути: майстер ділиться зі студентами своїм досвідом. … Хотіла б запропонувати тему: он-лайн навчання у школярів. Було б цінним , якби діти поділился своїми справжніми враженнями (а не так , як у негативному прикладі, який надала лектор, де діти початкової школи вже навчені говорити “правильні” слова , яких їх навчили дорослі). До речі, дуже гарно підібраний приклад, що демонструє , як дорослі (вчителі разом із журналістами) привчають дітей до некритичного мислення й навіть лицемірства. В цілому ж відчувається ТВОРЧА АТМОСФЕРА і тісний зв’язок ТЕОРЕТИЧНОЇ ДИСЦИПЛІНИ з ТВОРЧОЮ МАЙСТЕРНЕЮ. Бажаю НАТХНЕННЯ!
Ст. викл. Калашник Н. Б.: “Лекція Юлії Снурнікової розглянула дуже делікатну частину роботи тележурналіста – інтерв’ювання дітей. Лекторка докладно зупинилася на правових та етичних основах стосунків з дитиною, розглянула основні технологчні прийоми інтер’ювання дітей. У практичній частині проаналізувала разом зі студентами їхні роботи у цьому форматі. На мій погляд, було б не зайвим розглянути порушення, які допускають професійні журналісти, інтерв’юючи неповнолітніх при висвітленні конфліктних ситуацій, ймовірно цьому буде присвячено окреме практичне заняття. Загалом, заняття пройшло на доброму рівні, студенти долучалися до обговорення і демонстрували певний набутий рівень професійної компетенції”
Любов Хавкіна
