Історія «Тюрми на Лонцького» налічує вже 96 років. Тут утримували злочинців під час польського, німецького та радянського правління. Протягом років Великої Вітчизняної війни було знищено 1645 в’язнів. Фашисти відкрили на Лонцького слідчу в’язницю і проводили допити. А потім НКВД тримав там полонених «лісових друзів».
У 2009 році в’язниця була перетворена на музей, і сьогодні ми можемо відвідати його навіть не виходячи із дому, тобто онлайн.
Отже, відкриваємо вкладку сайту із заготовленої заздалегідь екскурсією, запасаємося чаєм і перекусами та включаємо екскурсію.
Початок екскурсії – на скріншоті.
Відразу ж екскурсовод починає розповідати нам про музей: «До сьогодні в’язниця зберіглася майже в такому вигляді, як її бачили останні в’язні. Автентика набагато більше, яскравіше і чіткіше передає обставини, в яких була людина, що опинилась за гратами». Можу підтвердити, що споруда виглядає дійсно старою – обшарпані стіни, заіржавілі грати та старі меблі.
У першому приміщенні, де колись був пропускний пункт, можна почитати правила утримання в’язнів. Раніше тут сидів наглядач та перевіряв передачі родичів на наявність заборонених предметів.
Правила утримання в’язнів можна побачити на скріншоті.
Тиснемо на голубу стрілочку та потрапляємо до навмисно вузького коридору, аби зупинити втечу в’язнів. Тут розміщені одиночні камери, в які насправді могли посадити 11 і більше осіб. Люди спали на полу.
Коридор в’язниці також можна побачити на скріншоті, як і вигляд камери згори (щоб був зрозумілий розмір).
Музей демонструє накази, де на списках 20-30 осіб і один розчерк «Розстріляти». У період з 22 до 28 червня 1941 року було вбито 1621 особу, наймолодшою жертвою є польський хлопчик – Вітольд Марциховський, якому виповнилось тільки 13 років.
В одній із камер в’язниці реконструйовано кабінет слідчого, який мав такий вигляд у період з 1939 по 1941 роки. Тут розміщено усе, що потрібно було для роботи.
Експозицію завершує стела пам’яті людей, розстріляних страшного літа 1941 року – встановлені українцями імена написані усі разом, незалежно від національності, віку, політичних поглядів. Вони були рівними перед обличчям смерті. Стела пам’яті представлена на скріншоті.
Відвідати музей та прослухати екскурсію можна за посиланням: http://incognita.day.kyiv.ua/museums/tiurma/
Юлія Палант – студентка 5 курсу заочної форми навчання спеціальності Журналістика
