Анастасія Піксасова, четвертокурсниця відділення журналістики розповідає про викладацький стартап, який вона організувала в рамках університету.
Так, я організувала такий міні-репетиторський клуб, тобто зібрала декілька напрямків. У мене є біологи, історики, математики, інформатики. Звісно ж і українська мова, яку я викладаю. Я орендувала кабінет, облаштувала його, є всі умови для викладачів і учнів з дотриманням протиепідемічних заходів. Є дистанція між викладачем і учнем, антисептики і т.д.
Це репетиторство чи викладання? Кому надаються освітні послуги? Хто цільова аудиторія?
Це репетиторський центр. Цільова аудиторія – це, в першу чергу, діти, які готуються до іспитів: 9 клас до ДПА, 11 – до ЗНО. Є діти, які просто хочуть підвищити свій рівень, приходять до нас займатися. Зараз українською мовою займаються державні службовці, яким необхідно складати іспит. Цільова аудиторія – це діти і держслужбовці.
Як давно існує цей репетиторський центр?
Саме цей – уже другий рік. А викладаю я третій рік. Перед цим я працювала в іншому репетиторському центрі. Так склалося, що я вирішила піти у вільне плавання.
І ви звернулися не кудись, а у свій університет?
Просто в університеті знали, що я викладаю, що пішла з минулого місця роботи. І запропонували такий варіант, щоб я викладала в Karazin Student Hall. Це коворкінг-приміщення для наших студентів. Мені виділили кабінет, з деяким благодійним внеском на розвиток Student Hall.
Наскільки типово, що студентам пропонували надавати освітні послуги в рамках університету? Вам пощастило чи університет відкривається для подібних можливостей? Читачі нашого інтерв’ю можуть повторити ваш шлях, чи він унікальний?
Можуть повторити, тому що наша університетська адміністрація доволі відкрита, йде назустріч. І якщо у студентів є ідеї заходів, вони завжди підтримують, допомагають, надають приміщення. Це може бути і актова зала, і аудиторія, якщо необхідно. Я знаю, що на нашому філологічному факультеті на 2 курсі навчається дівчина, яка презентує свою книгу, звернулася до деканату. Їй виділили приміщення, де вона може провести свою зустріч. Університет допомагає в будь-якому разі. Якщо я закінчу свою справу в репетиторському центрі, то хтось буде її підтримувати і продовжувати.
Ви навесні закінчуєте бакалаврат. Чи плануєте ви продовжувати цю репетиторську діяльність?
Так, до 2024 року, доки в нас діє старий правопис, я точно буду продовжувати і не зупинятися. Мені дуже подобається працювати з дітьми підліткового віку. Кожен з них цікавий. Взагалі я люблю українську мову. Після 2024 року, це вже інше питання. Я вже замислювалася, щоб продовжувати і тоді, але з відкриттям офіційного центру, про який будуть знати і чути. Можливо це колись перетвориться на приватну школу. Але це все у планах. Буду продовжувати, буду розвиватися в цьому плані, вивчати щось нове.
Як університет дивиться на те, що ви отримуєте певну плату за репетиторські послуги, а платите лише невелику суму за оренду приміщення?
Університет не претендує, але оскільки ми займаємо якусь площу, мої діти можуть випити чай і з’їсти печиво, я роблю благодійний внесок на розвиток Student Hall. Студенти сплачують за репетиторські послуги, лише невелика частина йде на коворкінг. Університет вільно надає таку можливість.
Порівняння викладання чи репетиторства для підлітків, школярів і держслужбовців?
Це два різних полюси. У дітей, студентів є конкретна мета: вони за 9 місяців повинні підготуватися до ЗНО. Ми можемо з ними і просто поспілкуватися. Я з дітьми як друг, наставник, іноді психолог. Особливо, коли вони приходять без настрою, їм неможливо викладати, з ними треба поговорити про душах, ніж вкладати знання, які не засвоюються. З держслужбовцями такого нема. У них конкретні дати. Можуть подзвонити сьогодні і сказати, що “я завтра здаю, треба терміново позайматися”. Звичайно, я йду назустріч і виділяю час. Але порівняти 9 місяців підготовки і годину-півтори – це різні речі. З держслужбовцями я більш офіційна, не пожартуєш, менше розмов – більше справи.
Відрізняється оплата для школярів і держслужбовців?
Не набагато, приблизно у півтора рази. Хтось може платити більше, хтось менше. Але, так би мовити, “нагліти” теж не потрібно. Я завжди розумію, що в українській мові є велика конкуренція. Оскільки, якщо взяти наш філологічний факультет, відділення української мови, там кожний третій – репетитор. Проблемка така: великий конкурс мені не дає підвищувати ціну набагато більше. Людина подивиться і може піти до іншого. Хоча тут питання, наскільки викладач готується до справи. У мене своя програма і тому до мене йдуть.
Головна таємниця в тому, що я проходила тестування самостійно і знаю всю процедуру, цю технічну сторону. Багато з держслужбовців, з викладачів приходять за технічною стороною. Ці знання у мене є, тому що я сама пройшла.
Скільки осіб працює під вашим керівництвом в рамках репетиторського центру?
Шість осіб: я, один біолог, два історики, двоє математиків. Ще дівчина репетитор з англійської мови готується до нас приєднатися.
Прочитавши наше інтерв’ю, чи можуть звертатися викладачі, і учні за такими послугами?
Звичайно, ми завжди раді і відкриті. Дитині легше прийти і знайти в одному місці репетитора з різних предметів, ніж їздити по різних місцях до кожного окремо. Зручне місце, в центрі міста.
Скільки студентів ви ведете зараз, скільки слухачів ваших курсів?
Цього року я набрала менше, тому що треба писати дипломну роботу, готуватися до державних іспитів. Цього року лише 5 учнів, минулого року було 11. Плюс майже щодня є охочі держслужбовці. Більшість приходить на 1-2 заняття і йдуть підготовлені, спрямовані на одну тему – лексичне значення і тому їх легше підготувати.
Питання – Максим Балаклицький
