«Помста від кутюр» або українською «Кравчиня» (англ. The Dressmaker) – фільм, у якому вдало переплітаються гостра сатира та сарказм з особистою трагічною історією Тіллі Даннедж (Міртл), яку зіграла лаурет Оскара Кейт Вінслейт . Стрічка була знята володаркою премії Каннського кінофестивалю – режисеркою Джослін Мурхаус за однойменним романом письменниці Розалі Хем.
Кінофільм був випущений компаніями Screen Australia, Film Art Media, White Hot Productions 14 вересня 2015 року. Цього ж року фільм отримав 5 премій Австралійської Кіноакадемії: краща акторка (Кейт Вінслейт), кращий актор другого плану (Х’юго Уівінг), краща акторка другого плану (Джуді Девіс), кращі костюми (Меріон Бойс), найкращий фільм на думку глядачів.
Картина переносить глядача у далекий 1926-й рік та показує життєві події мешканців невеликого австралійського містечка Дунгатар, які проживають свої дні, зберігаючи виключно консервативні устої та стереотипну поведінку у суспільстві. Авторка показує соціальне болото, в якому гине сіра купка людей. У центрі подій постає маленька дівчинка – Тіллі Даннедж , яка відрізнялась від своїх однолітків не типовістю мислення та щирою поведінкою. За доброзичливість, скромність та незахищеність вона стає невинною жертвою цькування серед дітей. Її звинувачують у випадковій смерті хлопця Стюарта. За це жахливе непорозуміння дівчинка вимушена покинути рідну домівку та свою матір Моллі (Джуді Девіс), опинившись в інтернаті. Але через 25 років у місті ефектно з’являється стильна жінка, одягнена від кутюр . Перед нами вже не занедбана маленька Тіллі, а яскрава та витончена Міртл Даннедж (Кейт Вінслейт). Жінка повертається до рідних міст, щоб помститися за несправедливе розлучення зі своєю матір’ю.
Показана справжня Жінка. Ми бачимо жіночність у стилі, у рухах та в умінні себе піднести. Проте ця витончена жіночність не заважає Міртл проявляти , так би мовити, жорсткі та сильні якості, притаманні чоловікові. Легкість та міць – на перший погляд дві протилежності – так вдало поєднуються у характері головної героїні. Швейна машинка стає головним знаряддям, яке допомагає Тіллі помститися за свої дитячі образи мешканцям Дунгатару та довести їм, що жити за шаблонами – це звичка, яка призводить до загибелі души та тіла. Місцеві жителі спочатку не приймають Міртл – вони ставляться до неї вороже, непривітно, та за очі називають «хвойдою» – через її сміливість показувати свої вишукані форми та модні наряди. Проте поступово героїня завойовує симпатію до себе завдяки своїй дотепності та вмінням шити одяг за останнім писком моди.
Жіночність героїні фільму ми спостерігаємо у кожній сцені. Прикладом є епізод, коли вона прибирає у старому, захаращеному мотлохом домі своєї матері: навіть під час такої брудної роботи жінка взута у елегантні туфлі на підборах, а її груди, талію та стрункі ноги підкреслює приталена юбка та блуза.
Джослін Мурхаус вдало передала усю атмосферу 50-х років, дотримуючись усіх нюансів моди та інтер’єру тієї епохи. Елементи одягу стилю пін-ап (популярний американський стиль від 40-х до 60-х років серед жінок) приголомшують своєю вишуканістю . Кожна деталь, від модельного плаття до витончених рукавичок, яскраво та зі смаком підібрана стилістами фільму. Талановита акторка Кейт Вінслейт зі своїми чіткими рисами обличчя та фігурою «пісочний годинник» змогла гідно та якісно перевтілитися у стильну жінку 50-х років. Кожен її образ врізається у свідомість глядачу та не покидає до останніх хвилин фільму, залишаючи після себе вінтажний післясмак.
Фільм вартий перегляду. У ньому режисер змальовує вічні проблеми людства. Лицемірство, лукавство, жорстокість та недалекість людей ефектно викриті та розбиті.
Стрічка чіпляє своїм неординарним жанром. Мелодрама, детектив або чорна комедія – неможливо одностайно визначитися, оскільки у фільмі усі риси цих жанрів зібрані в єдине. Такий прийом, на мою думку, вражає своєю оригінальністю. На перший погляд у глядача може виникнути почуття невизначеності. Проте саме такий метод подачі фільму визиває цілий шквал різкого переходу емоцій – від щирого сміху до гірких сліз – що дозволяє глядачам надовго запам’ятати картину.
Малєєва Марія, студентка 1 курсу магістратури заочного відділення
у межах виробничої практики
