Проведення екскурсії – це неабияке завдання, і саме гід має стати провідником між відвідувачами та історіями, яким присвячена виставка. Ця робота вимагала підготовки, і головне, бажання донести людям основні ідеї, організаторів цього проєкту. Я разом з іншими студентками історичного факультету долучилася до виставки «(Не)дитячі історії», організованої Українським центром історії вивчення Голокосту. Це був цікавий досвід, адже формат виставки був досить незвичний: ми мали не тільки розповідати, а вести діалог з відвідувачами, ставити їм запитання про насправді важливі проблеми нашого сьогодення. Тому я вирішила розпитати свою колегу, студентку 4 курсу історичного факультету, Варвару Кабаргіну, про те як їй бути в ролі гіда.
Це був твій перший досвід у ролі гіда?
Ні, другий. У мене був досвід ведення екскурсії під час навчальної практики в Музею історії нашого університету. Неодноразово допомагала з проведенням екскурсій і у в Музеї археології.
По суті бути гідом – власна ініціатива, що тебе надихнуло долучитися до виставки?
Моя дипломна робота присвячена політиці пам’яті та Голокосту в Україні, тому мене і зацікавила ця виставка від Українського центру дослідження історії Голокосту.
Що було найважче у підготовці до неї?
Найважчою стала емоційна складова, і познайомити оточуючих з історіями було морально складно, бо у кожного унікальне світосприйняття та межі чутливості.
Яка, на твою думку, головна ідея цієї виставки?
Вона у тому, щоб розказати відвідувачам недитячі історії, що мали місце під час Другої світової війни, і які, нажаль, повторюються сьогодні: расова дискримінація, гендерна нетерпимість, національні упередження, булінг.
Тож, які твої враження від роботи гідом?
Безперечно працювати з такою психологічно непростою темою є справжнім викликом, адже отримати очікуваний фідбек не завжди вдається, як і долучити відвідувачів до відкритого діалогу. Гід має розуміти, що саме від нього залежить настрій, атмосфера та враження. Отже, він є певним провідником між експозицією та відвідувачами. Важливо утримувати увагу та зацікавити гостей такими важливими темами як Голокост та дискримінація.
Ірина Сергієнко, студентка 1 курсу магістратури заочного відділення
у межах виробничої практики