У Харкові готується відкриття чергового храму Храм святого духу, що розташований на Московському проспекті у сквері біля ДК ХЕМЗ, який вже можна побачити з далека завдяки його висоті. Нещодавно на нього встановили купола. З 1854 на цьому місці була розташована церква Зіслання Святого Духа, яка в 1937 була зруйнована, а її предстоятеля за постановою НКВС розстріляли. Про це повідомили у прес-службі Харківської міської ради.
Сьогодні торкнемося теми релігії, точніше деяких усталених стереотипів щодо її візуального відображення у мистецтві та архітектурі.
З кінця X століття православні храми, церкви набули спільних архітектурних рис. Наприклад, так звану хрестово-купольну систему. У нашому Харкові можна спостерігати велику кількість релігійних споруд, що відрізняються одна від одної лише небагатьма деталями.
Однак, є серед цих дуже схожих один на одного храмів та церков деякі яскраві вкраплення. Наприклад, найвідоміша, найстаріша Гольбергівська церква на вулиці Гольдбергівська, 101 . Або ж один із символів Харкова – Благовіщенський собор.
Проте всі ці споруди мають однакову конструкцію. Як було зазначено вище – хрестово-купольне перекриття. Вони також мають куполи і поставлені на них хрести. Позолоту, дзвіниці, а деякі навіть однакову колірну гаму. Новий храм Святого Духа буде не винятком. Через таку ситуацію багато віруючих людей переконані, що будь-яке найменше відхилення від цих усталених архітектурних форм є справжнім злочином проти релігії і Бога зокрема. Що так і тільки так має виглядати церква чи храм. Проте це не зовсім вірно.
У цій статті я пропоную Вам відправитися в невелику подорож однією з найцікавіших і незвичайних релігійних архітектурних споруд, які, з одного боку, виконують свою пряму функцію – поклоніння релігії, Богу, а з іншого, яким вдалося потрапити на обкладинки найавторитетніших архітектурних видань . Тут ви побачите церкви та храми, які здадуться Вам не просто релігійними спорудами, а справжніми витворами мистецтва.
Важливо! Під час написання статті автор керувався виключно доброзичливими намірами. З повагою до почуттів усіх віруючих.
1. Почнемо подорож з цієї споруди, яку в народі називають Мідна церква. А офіційна назва – Церква Сувела.
Вона розташована у Фінляндії, містечко Еспоо.
Характерною особливістю церкви є матеріал для обробки фасаду. Архітектурне бюро OOPEAA обрало мідь. Завдяки цьому будівля не тільки фантастично виглядає під променями Сонця, а й гармонійно вписалася у місцевий ландшафт.
Тут проводять релігійні служби та обряди, а також весілля та концерти. Все, як і в звичайній церкві.
2. Наступна зупинка – Прозора церква “Читаючи між рядками”
Розташована у місті Борглоон, Бельгія.
Унікальна будівля з’явилася на світ завдяки двом молодим бельгійським архітекторам, які зуміли переосмислити традиційні канони та перетворити звичайну церкву на шедевр сучасного архітектурного мистецтва. Прозора церква має висоту в 10 метрів і складається із сталевих елементів та сотні шарів горизонтальних пластин.
Залишені між пластинами проміжки дають відвідувачам можливість “бачити” крізь стіни та милуватися красою навколишньої природи. Архітектори розташували пластини таким чином, що з різних ракурсів вони створюють то напівпрозорий силует, то суцільний, а здалеку здається, що будівля ніби парить в просторі.
3. Остання церква, яку ми розглянемо, Пресвітеріанська церква в Сінгапурі.
Перш ніж Ви побачите її зображення, повинен Вам сказати, що ні, це не один із модних магазинів Шанель чи Гучи.
У зв’язку з проведенням підземних будівельних робіт поруч старий будинок почав руйнуватися, тому було збудовано нову церкву з великим святилищем, проєкт якої розробило бюро LAUD Architects. Нічне підсвічування яскраво освітлює фасад, створюючи разюче свічення навколо будівлі, яке підкреслює темні сходи та хрест.
Іноді дуже корисно вийти за межі традиційних рамок сприйняття і зрозуміти, що навіть такі, здавалося б, непохитні норми, як ті, що застосовуються при будівництві наших храмів і церков, можуть бути повністю зруйновані. А наслідком можуть стати такі незвичайні та чудові церкви, що розмістилися на сторінках цієї статті.
Підготовлено з використанням інформації відкритих інтернет-джерел
Євген Ковпак, студент 1 курсу магістратури
У межах виробничої практики