Наприкінці вересня 2021 року у Харкові у Саду імені Т.Г. Шевченка виникла незвичайна інсталяція. Харків’яни, які цікавляться своїм містом, відразу звернули на неї увагу і стали активно обговорювати в соціальних мережах.
Вона створена в рамках проєкту «Звуки міста», який реалізують на честь 30-ї річниці Незалежності України. Про це повідомили у прес-центрі Харківської міськради.
Творці арт-об’єкта записали звуки, що асоціюються з Харковом, та трансформували їх у скульптуру за допомогою програм звукового дизайну та 3D-візуалізації.
Арт-об’єкт створили за мотивами спогадів про звучання міста відомих харків’ян — астронома, лауреата Державної премії України в галузі науки та техніки Ірини Бєльської, доктора Євгена Комаровського, співака та телеведучого Володимира Дантеса, українського художника-монументаліста, графіка та фотографа Романа Мініна. Для них звуки Харкова — це стрибки на скейті, спалах феєрверків, стукіт поїздів на залізничних коліях, вигуки вболівальників на стадіоні «Металіст», дитячий сміх.
Подібні об’єкти з’явилися або з’являться ще у шести українських містах: Києві, Одесі, Дніпрі, Львові, Маріуполі та Криму. Харківська скульптура стала четвертою пам’яткою проєкту.
Проте далеко не всі мешканці міста розділили захоплення щодо цієї скульптури. Багато хто при відповіді на запитання про ваші враження щодо арт-об’єкта кривилися і говорили, що абсолютно не розуміють, що це таке і навіщо з’явилося в самому центрі міста.
Таке негативне ставлення містян не є чимось дивним. Багато десятиліть, починаючи з пам’ятників Леніну та Сталіну і закінчуючи нинішніми новими харківськими пам’ятниками, такими, наприклад, як нещодавно відкритий пам’ятник трьом філософам або пам’ятник Людмилі Гурченко, являють собою точну копію людей, погруддя, виконаних з бронзи.
Коли з’являється щось таке як скульптура “Звуки Харкова”, цілком очікувано, що вона може спричинити як мінімум великий подив у величезної частини населення Харкова, та й України загалом.
Сьогодні ми подивимося на найнезвичніші арт-об’єкти, скульптури та пам’ятники по всьому світу, які спочатку вважалися чимось вкрай потворним та непотрібним, а з часом зуміли перетворитися на справжніх символів міст, де знаходяться.
Почнемо розбиратися із зовсім недавно відкритої скульптури, що встигла вже отримати найнегативніші відгуки. Йдеться про скульптуру в Москві, яка називається “Велика глина №4”.
Чимало містян, у тому числі і знаменитостей, таких як Максим Галкін, вже встигли обізвати арт-об’єкт.
Тим не менш, не дивлячись на шквал критики та лайки щодо скульптури, місце, де вона знаходиться, стало одним з найпопулярніших у місті. Кількість хеш-тегів у соціальних мережах продовжує зростати. А також відновилися численні дискусії про мистецтво та про те, що в ньому добре, а що погано. Новина про “Велику глину №4” поширилася не тільки далеко за межі міста, але також і за межі всієї країни.
А ось наступна скульптура“Маман”, яку, до речі, можна побачити у багатьох місцях світу.
Скульптура нагадує величезного павука, що ніби готується напасти на людей, що проходять під ним. Однак у випадку з цією скульптурою, як і з багатьма іншими, перш ніж взятися за ретельну критику, необхідно дізнатися, що мав на увазі автор роботи під час її створення.
«Це – ода моєї матері. Вона була моїм найкращим другом. Подібно до павуків вона ткала. Мої рідні мали власну справу: вони займалися реставрацією гобеленів, і мати керувала майстернею. Як і павуки, моя мати була розумна. Павуки доброзичливі та їдять комарів. Ми знаємо, що комарі переносять хвороби, за це їх не люблять. Тобто павуки корисні, вони нас захищають. Такою була і моя мати», – каже Луїза Буржуа.
Так ми дізнаємося про нові подробиці що до ідеї створення скульптури.
Так і харків’яни. Тим, хто не став вникати в історію створення скульптури та задум, вона здається чимось безглуздим і нецікавим. Іншим же, хто познайомився з почуттями творця, відкриваються нові сторони арт-об’єкта і навіть простежується його високе призначення.
Підготовлено з використанням інформації відкритих інтернет-джерел
Євген Ковпак, студент 1 курсу магістратури
У межах виробничої практики