У рамках вебірнару з психології: «Порушення особистих кордонів. Як сказати ні. Психологія стосунків.» Олена Семенек, відома психологиня, яка живе в Америці, але родом із маленького містечка Кургана, розповіла про причини, через які буває складно відстоювати свої думки та інтереси, поміркувала про почуття сорому та страху та провела практику «Я і мої права». Наприкінці вебірнару Олена відповіла на питання, які виникли у глядачів.
Психолог виділяє такі основні причини: батьківське послання дитині, яке повторюють ще змалечку – «будь хорошим, грубість це погано, будь добрим з людьми, у кожній людині є щось хороше»; синдром «хорошої людини», який прирівнюється до синдрому «зручної людини»; дитяча мрія про «мир у всьому світі» – тут психолог радить зняти з себе рожеві окуляри; ігнорування наявності у деяких людей ознак тиранії; психолог каже, що ми шукаємо причини, чому людина хороша, ми хочемо виправдати людину, натомість потрібно захищати свої особисті межі. Наступною причиною є віра в те, що агресія це погано, люди подавлюють агресію замість того, щоб використати її здоровим способом, сказати «все, я більше не можу», щоб захистити себе, адже агресія – це сигнал того, що з вами вчинюють несправедливо.
Також важливою причиною є те, що ми боїмося, що людина нас засудить, почне сміятися і говорити на наше «ні», що це був жарт, а ми його не так зрозуміли, скаже, що час вирости і не бути таким чутливим. Деякі люди бояться того, що якщо вони будуть зневажливо ставитися до прохань інших людей (навіть якщо вони виходять за рамки особистих меж), то їх покарає Бог або інша вища сила. Людина може не знати, хто її покарає, але вона боїться цього.
Наступна причина, яку виділяє Олена – це низька самооцінка. Коли в дитинстві батьки не дали дитині відчуття цінності себе, відчуття захищеності та часто «затикали» рота. Психолог у своєму вебірнарі каже, що одного разу може стати надто пізно і скільки б ти не працював над самооцінкою, але спочатку не зняв батьківських заборон з дитинства, сенсу в цьому не буде.
У практиці «Я і мої права» Олена пропонує продіагностувати свої внутрішні зв’язки, наскільки ви зав’язані на батьках і на їх «програмах», які вони в дитинстві вкладали у вас. Треба візуалізувати свою найемоційнішу зустріч із батьками, коли, можливо, вам щось заборонили, можливо, не вислухали, нагрубили, образили, момент, коли було боляче та прикро. Після цього психолог пропонує уявити певну межу або щось, що відділяє вас від батьків та запам’ятати це відчуття.
Після вебірнару були поставлені такі запитання від глядачів:
Дмитро: «Усе дитинство батьки знаходилися немов на відстані від мене, фізично поруч, але морально ні, емоційно холодні батьки, як це вплинуло на нездатність відстоювати межі?»
Психолог відповіла, що через віддаленість батьків сформувалося бажання «бути хорошим», «зручним» та у всьому догоджати, щоб тебе помітили.
Марія: «Чому жінки іноді не можуть покинути чоловіка-тирана, не можуть сказати йому «з мене досить», а терплять його?
Олена дала відповідь, що з одного боку, вони дуже сильно «емоційно загрузли» в таких стосунках, в яких неможливо поставити цю «межу», а з іншого – їм настільки погано, що хочеться піти, що ці почуття постійно підмінюють одне одного.
Закінчила вебірнар психологиня думкою про те, що жодна людина не була народжена, щоб бути для всіх зручною, а лише для того, щоб стати щасливою.
Ірина Єдімент, студентка 1 курсу магістратури заочного відділення
у межах виробничої практики
