Матеріал створено в рамках навчально-ознайомчої практики
«Мені подобається вчитись у чеській школі, але я все одно хочу якомога швидше повернутися додому», — сказав Тимур, 6-річний хлопчик із Маріуполя.
Тимур став одним із багатьох українських дітей, які почали нове життя в іншій країні.
За оцінками Міграційного агентства ООН, понад 11 мільйонів українців покинули власні домівки. Більш ніж 5 мільйонів біженців з України зафіксовано у Європі: наразі найбільша кількість людей у Польщі, на другому та третьому місцях — Німеччина та Чехія.
До Чехії уже в перший місяць війни приїхало приблизно 200 тисяч українців. Поряд із розміщенням великої кількості людей одним із викликів для уряду стала їхня соціальна адаптація. Особливо гостро постало питання освіти маленьких українців.
Нині спостерігається постійне збільшення кількості дітей, які бажають навчатись, але школа в Чехії може розмістити до 340 осіб. Помічниця вчителя одного з навчальних закладів Олена вважає, що наразі однією з найбільших проблем адаптації українських дітей є саме їхня кількість. «Якби їх було двоє-троє в одній групі, то вони б потягнулись до чеських дітей, — наголошує вона. — Зараз їх четверо-п’ятеро в одному класі, тому вони об’єднуються у свої “банди”».
«На запис у перший клас була величезна черга, тому Тимур пішов у нульовий (підготовчий), адже школи були повністю заповнені», — розповідає 75-річна бабуся Валентина Синельникова з Маріуполя.
«Для дітей так багато нового: школа, друзі — і все це не рідною мовою. Діти спочатку не розуміли, що відбувається, були трохи замкнуті, – розповіла 20-річна Антоніна Троніна, координаторка волонтерів готелю в Празі, де проживають українські біженці, — але з часом це починає проходити: вони ходять до школи, спілкуються з іншими, відвідують різні заходи».
За словами міністра освіти Чехії Володимира Балаша, 57 тисяч українських дітей записались на навчання в школах у 2022-2023 році. Крім того, з початку цього року відвідування навчальних закладів у Чехії є обов’язковим для всіх українських громадян відповідного віку.
Після вступу до школи діти розпочинають навчання іноземною мовою. Хоча чеська досить схожа на українську, бо вони належать до групи слов’янських мов, проте все одно потрібно пройти процес звикання. Українські діти намагаються долати мовний бар’єр та опановувати нові знання.
Тетяна Собецька із Запорізької області розповідає, що її 9-річний онук Ілля та 6-річна онука адаптуються настільки добре, що родичі навіть такого не очікували. «Діти досить легко вивчають чеську. – сказала Тетяна Собецька і додала з ласкавою усмішкою на обличчі: — Моя онучка в першому класі вже перекладала мамі розмову з директором школи».
Аби допомогти дітям подолати будь-які можливі труднощі, школи залучають українських учнів та вчителів, які вже проживали в Чехії раніше. Вони перекладають усі незрозумілі слова та полегшуюють перші етапи комунікації.
«Літній адаптаційний табір, організований для українських дітей, допоміг нам вивчити нову мову, — розповідає Марія Дядюшко, мати восьмирічної дівчинки з Харкова, — тепер у школах також є безкоштовні додаткові курси».
Однак, згідно з опитуваннями в рамках проекту “Голос українців”, підготовленим Інститутом соціології Академії наук Чехії та агенцією PAQ Research, дві третини батьків стверджують, що їхні діти неохоче спілкуються з чеськими дітьми.
«Зараз помітна тенденція, що повна інтеграція наразі дещо сповільнюється, тому що українські діти збираються у власні групи, – зазначає асистентка школи Марія Ветка, — адже їм так зручніше навіть у мовному плані».
Антоніна Троніна все ж таки впевнена, що досить важко узагальнювати, як діти поводяться в школі, адже кожна людина є індивідуальністю й по-різному пристосовується до нових умов.
Ще одним новим викликом для дітей є навчання у двох школах одночасно. Усі опитані українські діти відвідують паралельно навчальний заклад у Чехії та дистанційно українську школу, адже не хочуть віддалятись від української освітньої програми.
«Я хочу закінчити дві школи. Мені подобається вчитись в обох. – сказав 9-річний Ілля, але потім додав із легкою посмішкою: — Іноді мені більше подобається в чеській, тому що вчителі не дають нам домашніх завдань».
Сім’ї не знають, як довго вони пробудуть у Чехії, але, за спостереженнями психолога Ігоря Мікрюкова, який наразі працює з українськими біженцями, «більшість все ще має велике бажання і плани повернутись якнайшвидше додому».
«Загалом на сімейних консультаціях мені також важливо пояснити й батькам, що навантаження на дітей реально велике. Почати займатись іншою мовою в чужому колективі — це дійсно дуже важко, — вважає психолог, — тому деяким дітям просто потрібно більше підтримки та уваги від батьків. Крім того, дитині необхідно встановити режим правильного розподілу часу на навчання. Наприклад, робити домашнє завдання не пізніше, ніж до десятої години вечора».
Усі діти по-різному проходять перші етапи адаптації до навчання в новій країні іншою мовою, тому, як зазначив міністр Володимир Балаш, «для Міністерства освіти Чехії зараз дуже важливо дати всі можливість навчатись учням так, щоб вони змогли продовжити навчання і після повернення в Україну. Або завершити навчання в Чехії та мати змогу використовувати здобуту професію в Україні».
Надія Щерба, 1 курс