Відгук
на автореферат дисертації Полякової Анастасії Ігорівни «Релігійна тематика в суспільно-політичних часописах (на матеріалі тижневиків „Кореспондент”, „Український тиждень”, „Фокус”, „Главред”)» на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики (Київ, 2013, 18 с.)
Журналістика як соціокультурний феномен висвітлює всі сфери життя суспільства й таким чином бере в них участь. Актуалізація релігійної тематики пов’язана передусім з тим, що епоха радянського атеїзму безповоротно канула в Лету, а натомість до суспільства прийшло усвідомлення необхідності повернення до активного духовного життя. Авторка, очевидно. виходила з попередньої гіпотези, що сучасна журналістика активно висвітлює релігійно-церковне життя. Вона взяла до вивчення якісні видання сучасної української журналістики, сподіваючись, що саме вони позначають (і визначають) загальний стан суспільної свідомості, що через них найбільш точно можна встановити, що і як думає суспільство з приводу цієї важливої проблематики. Актуальність обраної теми полягає в тому, що це перша робота в українському журналістикознавстві, автор якої прагне висвітлити релігійну тематику в провідних українських суспільно-політичних тижневиках.
Слід мати на увазі, що в наших університетах на спеціальності «Журналістика» викладаються навчальні дисципліни «Проблематика газетних виступів», під час вивчення яких студенти знайомляться з різноманітними темами, джерелами їх висвітлення, ньюзмейкерами й незалежними експертами з теми, методиками збирання інформації та написання текстів. Не важко переконатися й зрозуміти, що немає в журналістиці тем нецікавих, другорядних. Усе залежить від майстерності журналіста, його творчої індивідуальності. Але все ж релігійна тема посідає в цьому ряду особливе місце за своєю всеосяжністю, дотичністю до більшості населення, особливо активних споживачів інформації. Ця соціальна вагомість підносить значення поданої до захисту роботи.
Практичне значення роботи вимірюється тим, що її результати можуть бути використані при викладанні цілої низки навчальних дисциплін спеціальності «Журналістика», а також служити навчальним посібником для журналістів, які спеціалізуються на висвітленні в мас-медіа релігійної проблематики. Дисертація переконує, що цієї тематики не можна торкатися знаскоку, — вона потребує старанного вивчення, передбачає роботу журналіста-професіонала, гарно обізнаного з історією церкви, сучасною міжконфесійною ситуацією в Україні.
У дисертації зібрано величезний емпіричний матеріал. Авторка зафіксувала всі публікації, які виходили в українських якісних тижневиках з релігійної проблематики впродовж семи років, у процентах підрахувала, скільки матеріалів припадає на ту чи іншу конфесію, вказала, скільки всього конфесій репрезентовано в сучасній Україні, оцінила такі журналістські аспекти репрезентації теми, як жанровий вимір, особливості заголовкових комплексів, мовна тканина матеріалів з питань релігії. Дисертація є енциклопедією з висвітлення церковно-релігійного життя в новітній українській якісній пресі. Опрацьовуючи чотири видання, авторка не сприймає їх як одноманітний текст, а бачить особливості втілення досліджуваної теми в кожному з видань.
Справжніх зауважень (у властивому цьому слову значенні) я не маю. Хотілося б лише звернути увагу на деякі помарки в авторефераті.
Спочатку авторка вказує, що досліджуватиме матеріали, опубліковані в 2005–2012 роках, але потім вже на с. 2 і 3 подає інші дати: 2007–2012 рр. У науковій праці варто було б пояснити вибір хронології, оскільки в ній (праці) усе повинно бути вмотивоване.
Кілька разів авторка говорить про значення своєї роботи і вказує на можливість використання її матеріалів у курсі «Історія української журналістики». З автореферату не видно, щоб у роботі було подано огляд історії висвітлення релігійної тематики чи релігійної журналістики в Україні. Дисертація розв’язана в аспекті медіакритики, тобто осмислення сучасних процесів розвитку журналістики. У цьому контексті залучення предмета «Історія української журналістики» не сприймається як доказове.
Авторка, здається, не помічає суперечності двох своїх тверджень. З одного боку, вона відзначає, «що релігійна тематика у тижневиках не реалізується як самодостатня» (с. 12). А з іншого боку, через дві сторінки стверджується: «У тижневиках різнобічно і різнопланово висвітлюються події і процеси релігійного життя в Україні і світі» (с. 14). Треба все ж визначитися й пристати до одного берега: так релігійна тема «не реалізується як самодостатня» чи висвітлюється «різнобічно і різнопланово»?
У третьому розділі губиться чистота параграфів. У пункті 3. 3, де йдеться про мову, авторка раптом знову повертається до жанрового аналізу, який був предметом пункту 3. 1. Вона пише, що тижневики реалізують релігійну тему переважно в інформаційних жанрах (с. 10) і т. д. А в наступному абзаці повертається до предмета розгляду пункту 3. 2 й знову аналізує заголовкові комплекси: «Переважна більшість заголовків матеріалів з релігійної тематики у досліджуваних часописах відповідають концепції матеріалу» (с. 11). Варто було ці спостереження подати в пункті 3. 2, який зреферовано відверто бідно, а подані конкретні спостереження істотно б збагатили його.
Але це приватні зауваження, які не спростовують у цілому успішної, глибокої й талановитої роботи. Дисертація відповідає всім вимогам п. 13 і 14 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03 2007 року № 423 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1197, від 12 вересня 2011 року № 955, які висуваються до кандидатських дисертацій, а її авторка Полякова Анастасія Ігорівна заслуговує на присудження їй наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики.
7 червня 2013 р.
І. Л. Михайлин,
доктор філологічних наук, професор
кафедри журналістики Харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна.