ДІТИ ЖУРНАЛІСТИКИ
З нагоди Дня журналіста та на знак подяки за навчання, викладачам кафедри журналістики Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна присвячується
На підвіконні вже пожовклі квіти
Стоять, немов музичні струни…
А хто ми є? Ми — просто, діти.
Ми — діти матері-фортуни?
Новини, кадри, соцмережі,
Замітки, шпальти, «мега-час»…
Ми там, де війни і пожежі,
Там, де подія, стріньте нас.
Та це — не головне у нашому житті.
Ми також люди, і ми також плачем.
Вам боляче? О, серце, ні!
А нам — ще гірше, та ніхто не бачить!
Увечері нам кава — вірний друг,
На ранок — сонце і гаряча мрія…
Ми думаєм і беремо до рук
Всю благодать і починаєм діять.
Ми не спимо, бо нас турбує думка,
Як зберегти життя і швидкоплинний час?
Бо ми — це ви; і ми вбираємо, мов губка
Усі печалі й радості і живемо для вас.
А вдома — вже пожовклі квіти —
Життя моє — велика публіцистика.
Ми — не герої, ні, ми — просто діти…
Спасибі тобі мамо — Журналістика!